СТАН ЗІНИЧНИХ РЕАКЦІЙ У ХВОРИХ НА АКОМОДАЦІЙНУ ЕЗОТРОПІЮ

Abstract

Актуальність Порушення акомодації первинні (через зміни іннервації циліарного м’язу або його анатомічного стану), або вторинні (внаслідок аномалій рефракції ока, порушення конвергенції) призводять до розвитку особливого виду косоокості – акомодаційної співдружньої косоокості з порушення зіничної реакції. Відсутній диференційований підхід до лікування хворих залежно від виду акомодаційної езотропії, яке обмежується постійним носінням оптичної корекції аметропії і не завжди поєднується з плеопто-ортоптичним лікуванням. Функціональне одужання (відновлення бінокулярного зору), досягнення ортофорії досягається рідко.Тільки Mitchell L., Kowal L. (2010) показали про ефективність хірургічного лікування у одного з семи хворих на акомодаційну езотропію зі усуненням девіації. Все вищесказане свідчить про необхідність подальших досліджень етіології, патогенезу, симптомології різних форм акомодаційної езотропії, розробки диференційованого підходу до їх лікування. Мета: Вивчити стан зіничних реакцій у хворих на акомодаційну езортропію. Матеріал і методи дослідження: Комп’ютерна пупілографія була проведена у 44 хворих на акомодаційну езотропію, які за видом езотропії розподілялися наступним чином: рефракційна езотропія – 17 хворих, нерефракційна – 18 хворих, комбінована езотропія – 9 хворих. На момент обстеження вік пацієнтів був в межах від 3 до 14 років. Отримані у дітей з акомодаційною езотропією дані порівнювались з аналогічними показниками у 54 здорових дітей віком від 3 до 14 років, які становили контрольну групу. Рефракція у всіх дітей контрольної групи еметропічна або вікова гіперметропія, гострота зору відповідала віковим нормам. Периметрія, яка була проведена у дітей старших дев’яти років показала, що поле зору у цих пацієнтів було нормальним. При офтальмоскопії, яка проведена у всіх обстежених, змін очного дна виявлено не було, фіксація була центральна. Результати і обговорення Розроблено спосіб визначення наявності порушень АКЗС у хворих на акомодаційну езотропію за допомогою аналізу комп’ютерної пупілографії, захищений Декларативним патентом України № 87212 від 21.01.2014р. Бюл. №2 ). Виявлено дані про зниження функціональної реактивності м’язів райдужки хворих на акомодаційну езотропію, що підтверджується зменшенням середньої величини амплітуди звуження зіниць хворих на акомодаційну езотропію (17,6 мм2) у порівнянні із здоровими дітьми (33,4 мм2) при прямій і співдружній реакціях на світло на 15,8 мм2 (на 47,3%). Зазначено зниження середньої величини амплітуди звуження зіниці хворих на акомодаційну езотропію (10,2 мм2) при змінах конвергенції, що на 14,2 мм2 (на 58,2%) менша, ніж у здорових дітей. Зниження функціональної реактивності м’язів райдужки у хворих на акомодаційну езотропію незалежно від її виду підтверджується зниженням швидкості звуження зіниць при прямій (6,13мм2/с) і співдружній (6,20 мм2/с) реакціях на світло відповідно на 7,57 мм2/с (на 55,2%) і на 8,0 мм2/с (на 56,3%) у порівнянні із здоровими дітьми. Уточнені дані про зниження функціональної реактивності АКЗС у хворих на акомодаційну езотропію при посиленні конвергенції та її розслабленні за показниками зменшення швидкості звуження і розширення зіниці у порівнянні із здоровими дітьми відповідно на 5,71 мм2/с (на 71,5%) і на 5,28 мм2/с (на 77,6%). Виявлено порушення нейро-рефлекторної зіничної реакції у хворих на акомодаційну езотропію, які проявлялись подовженням латентних періодів звуження зіниць при прямій реакції на світло домінантного ока на 0,09 с (на 56,2%), косого – на 0,18 с (на 112,5%), при співдружній – відповідно на 0,07 с (на 43,7%) і на 0,12 с (на 75,0%) та збільшенням латентних періодів розширення зіниць після прямої реакції на світло на 1,41 с (239,0%) для домінантного ока, на 1,96 с (на 332,2%) для косого ока і після співдружньої реакції на обох очах на 1,52 с (на 233,8%) у порівнянні із здоровими дітьми. Висновки Наші дослідження обґрунтовали необхідність застосування пупілографії, як об’єктивного методу діагностики стану акомодаційно-конвергентно-зіничної системи (АКЗС) у хворих на акомодаційну езотропію.