DSpace Repository :: Головна

Вітаємо в репозитарії ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України», який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання інституту Філатова у вільному доступі.

Кількість документів у репозитарії: 1666

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 14 з 14

Нові надходження

Оцінка фармакологічної ефективності водного витягу полісахаридів алое деревоподібного на моделі посттравматичної ерозії рогівки у кролів
(2025) Фесюнова, Галина Степанівна; Абрамова, Ганна Борисівна; Кісіль, Сергій Миколайович; Джигалюк, ОВ
Актуальність. Сучасність роботи полягає у досліджені ново- галенового складу дослідного зразка, що містить збагачену по- лісахаридну фракцію Алое деревоподібного, стандартизовану по ацеманану, діючій речовині, що обумовлює основу фармакотера- певтичної активності рослини. Такий підхід дозволить застосува- ти відповідні сучасним вимогам показники якості препарату та удосконалити дозування речовини природного походження, що сприятиме підвищенню фармакотерапевтичної активності пре- парату та збільшенню терміну придатності за умов видалення баластних речовин рослини зі складу лікарської форми. Випро- бування зразків фармакологічно активних речовин офтальмоло- гічної форми дозволить встановити безпечність і ефективність препарату на етапі доклінічного вивчення. Мета роботи. Дослідити регенераторну та протизапальну дії водного витягу полісахаридів алое деревоподібного при моделю- ванні посттравматичної ерозії рогівки у кролів. Матеріал і методи. Посттравматичну ерозію рогівки викли- кали у 20-и кролів шляхом скарифікації епітелію рогівки пра- вого ока. Операцію проводили під епібульбарною крапельною анестезією 0,5% розчином алкаїну. На поверхні рогівки за допо- могою хірургічного трепана діаметром 6 мм2 завдавали кругову мітку, потім інстилювали розчин 1% флуоресцеїну. Під контро- лем флуоресцеїнової опалесценції офтальмологічним скальпелем скарифікували епітелій рогівки, не зачіпаючи стромальних шарів. Після завершення операції для запобігання інфікування, раньову поверхню обробляли одноразово очними краплями «Флоксал». Кролі були рандомізовано розподілені нарівно на 2 дослідні гру- пи: 1- контрольна (0,9 % розчин NaCl), 2- дослідні зразки водного витягу полісахаридів алое. Лікувальні інстиляції у кон’юнкти- вальний мішок травмованого ока проводились по 1 краплі тричі на день до повного загоєння ерозії рогівки. Критеріями оцінки специфічної фармакологічної активності досліджуваних препаратів слугували: динаміка загоювання рогів- ки - зменшення площі ерозованої зони та терміни повної епітелі- зації; динаміка інтенсивності запальної реакції на різних етапах ранозагоювання. Всі спостереження проводились щодня вранці, в один і той же час доби. Оцінку стану очей проводили методом бокового фокального освітлення і біомікроскопічно на щілинній лампі ЩЛ-2Б. Площу ерозованої зони визначали після інстиляції 1% розчину флуоресцеїну шляхом фотозйомки цифровою каме- рою. По отриманому зображенню на екрані монітора зона ерозії обводилась курсором та виражалась у відносних одиницях (пік- селях) за допомогою програми Myltispec. Для обчислення площі деепіталізованної зони рогівки отримані дані перераховували у мм2. Інтенсивність запальної реакції оцінювали за тестом Дрейза. Результати. У кролів, які отримували інстиляції в травмоване око 0,9 % розчин NaCl (контроль), на 1-у добу спостерігалося тен- денція до збільшення площі деепітелізованої зони рогівки і про- сочування її флуоресцеїном за рахунок набряку. Поступове ско- рочення розмірів площі ерозії рогівки спостерігалося протягом 6 діб після скарифікації, а повна епітелізація рогівки була після 7-ї доби спостережень. У групах які отримували інстиляції водного витягу полісаха- ридів алое площа деепітелізованої зони рогівки протягом усього експерименту активно скорочувалась, залишаючись достовірно меншою ніж у групі контролю (0,9% р-н NaCl). На 3-ю добу розмі- ри деепітелізованої зони рогівки у кролів, які отримували інсти- ляції водного витягу полісахаридів алое, відрізнялися від таких у контролі та були менше в 2,4 рази, на 4-у добу - в 8,9 разів. На 5-ту добу спостерігалась повна епітелізація рогівки в дослідній групі. Запальна реакція у контрольній групі тварин спостерігалася до 13-го дня експерименту, тобто була приблизно в 2 рази тривалі- ша, ніж у дослідній групі, яка отримувала інстиляції водного витя- гу полісахаридів алое деревоподібного. Фармакологічний ефект протягом усього періоду лікування постійно збільшувався: на 4-у добу становив вже 75,8 %, на 7-у добу 98,4;%, а вже на 8-у добу дорівнював – 100%. Висновок. Встановлено, що лікувальні інстиляції водного ви- тягу полісахаридів алое при моделюванні посттравматичної еро- зії рогівки у кролів виявляють протизапальну та протинабряко- ву дії, про що свідчить зменшення проявів запальної реакції на 5 днів швидше відносно групи контролю (0,9 % р-н NaCl). Водний витяг полісахаридів алое стимулює регенераторні процеси, при- скорює терміни повної епітелізації рогівки на 5 добу порівняно з контролем (інстиляції 0,9% NaCl), де повна епітелізація рогівки була після 7-ї доби спостережень.
Об’єктивний візус (Sweep VEP), переваги та особливості в порівнянні з суб’єктивною гостротою зору, визначеною по оптотипічним таблицям
(2025) Терлецька, Ольга Юріївна
Об’єктивний візус (Sweep VEP) – це метод реєстрації виклика- них зорових потенціалів на стимули зі змінюваними просторови- ми частотами, іншими словами – на патерни, які зменшуються в розмірі та (або) контрастності. Стимуляція сітківки найчастіше проводиться патернами у вигляді гратів або шахів. Відповідно до методики проведення тесту активний електрод прикріплю- ється за допомогою контактної пасти на скальп пацієнта в проек- ції зони Оz. Референтний електрод прикріплюється на лобі (Fz). Ground-електрод – на руці або в проекції зони Cz. Пацієнт дивиться в монітор, де рухаються контрастні полоси (грати) або шахи. Частота зміни цих стимулів поступово збільшу- ється (sweep paradigm). Програма фіксує у реальному часі викли- каний потенціал, відображаючий реакцію зорової кори. Досяг- нувши порога, мозок припиняє реагувати на патерни (грати), що зменшуються в розмірах. За допомогою програмних математич- них перетворень амплітуди та латентності відповідей мозку ви- значається порогова гострота зору - Об’єктивний візус (або Sweep VEP). Якщо порівнювати методи визначення гостроти зору за допо- могою Sweep VEP та оптотипічних таблиць, – можна знайти як спільні так і цілком відмінні риси. Спільним є змінювані стимули (літери, символи, контрастні смуги або шахи), які використову- ються обома методами. Відмінністю є необхідність усвідомлених (вербальних) відповідей пацієнта при перевірці зору по таблицям, та відсутність такої при визначенні Sweep VEP. Метод Об’єктивно- го візусу широко застосовується у дітей, (які не в змозі викону- вати стандартні тести), у пацієнтів з когнітивними порушеннями або з неможливістю взаємодіяти, в спірних випадках амбліопії та багатьох інших випадках, коли є підозра органічного ураження зорових шляхів (глаукома, ретинопатія, неврит зорового нерву та ін.) і немає ясності, наскільки втрачено зір в даному випадку. Слід відмітити, що «Об’єктивний візус» більш точно відображає функцію центральної фовеоли, тоді як табличні методи оцінюють зір ширшої макулярної області, що може давати більш узагальне- ну характеристику зорової функції. При ураженні макули та біль- шості фовеоли (крім самого центру) метод «Об’єктивного візусу» покаже більшу гостроту зору (завдяки збереженим кільком кол- бочкам в центрі фовеоли) в порівнянні з гостротою зору по табли- ці, що слід брати до уваги під час дослідження макулопатій та де- яких інших станів. Тоді як при ураженні центральної фовеолярної зони, але збереженої парафовеоли та макули, – зір по таблицям буде вище в порівнянні з показником Sweep VEP. Таким чином, гострота зору, виміряна методом Об’єктивного візусу (Sweep VEP) та табличним методом не є повністю іден- тичною, оскільки має різні механізми вимірювання, різні зони аналізу макули, відмінності у сприйнятті та адаптації: 1) Sweep VEP реєструє нейрофізіологічну відповідь зорової кори на візуальні патерни, що є об’єктивним методом, незалеж- ним від суб’єктивного сприйняття пацієнта. В той час як таблиці вимагають усвідомленої відповіді пацієнта, що включає процеси навчання, когнітивні здібності та адаптацію. 2) Sweep VEP переважно оцінює центральну фовеолу, оскільки цей метод базується на реакції на високочастотниі стимули. В той час як таблиці дозволяють пацієнту використовувати не лише фовеолу, а й парафовеальні зони, що дає змогу компенсувати де- фекти центрального зору. 3) Sweep VEP фіксує поріг, на якому мозок перестає реагувати на візуальні патерни, що об’єктивно відображає нейросенсорну функцію. А при тестуванні по таблицям пацієнт може адаптува- тися, використовуючи ексцентричну фіксацію або частково вга- дувати символи, що є суб’єктивним результатом. Як підсумок слід підкреслити, що об’єктивний метод Sweep VEP (Об’єктивний візус) та суб’єктивне визначення гостроти зору по оптотипічним таблицам не є взаємозамінними і не можуть бути безпосередньо ототожнені . Ці два методи доповнюють один од- ного, особливо в клінічній практиці.
Характер ультраструктурних змін тканин внутрішніх шарів зорової кори щурів, викликаних сумішшю спиртів
(2025) Молчанюк, Наталія Іванівна
Актуальність. Багаторічні наші дослідження ультраструктурних змін в тканинах органа зору та зорової кори (ЗК) щурів, які виникають після ін’єкції метанолу та суміші його з етанолом, направлені не тільки на їх виявлення і вивчення характеру проявів та глибини пошкодження елементів комплексу тканин: хоріоїдея – сітківка – зоровий нерв – зорова кора в довготривалий період часу, але і на визначення початкових механізмів розвитку патологічних процесів у відповідь на токсичну дію вищевказаних спиртів. До необхідності проведення таких досліджень спонукали часті отруєння мешканців нашої планети речовинами з вмістом метанолу: як після вживання сурогатів алкоголю або шляхом інгаляцій при роботі з хімічними виробами, паливними матеріалами, розчинниками тощо, які містять даний спирт. Наслідки отруєння досить важкі і після вчасно проведених детоксикаційних процедур та тривалого лікування, через певний проміжок часу симптоми можуть повернутися. Результати дослідження тканин ока щурів нами опубліковані в наукових джерелах. Мета. Вивчити характер ультраструктурних змін тканин внутрішніх шарів ЗК щурів після внутрішньочеревної ін’єкції (ВІ) суміші етилового та метилового спиртів. Матеріал і методи. Електронно-мікроскопічно проведено дослідження на 24 дорослих білих щурах лінії Вістар масою від 250 г до 300 г, підрозділених на 2 групи. В 1-й піддослідній групі щурам виконували одноразово ВІ суміші етилового та метилового спиртів у співвідношенні 3:1 з дозою метанолу 0,75 г/кг маси тіла щура. Друга група (контрольна) проводили ВІ щурам 100 % метанолу в аналогічній дозі, що і щурам піддослідної групи. Експеримет на тваринах та виведення їх з нього виконували відповідно до Європейської конвенції (Страсбург, 1986). Вивчалась ультраструктура внутрішнього зернистого, гангліонарного та поліморфного шарів ЗК щурів із застосуванням електронного мікроскопу ПЕМ-100-01 через 7 та14 діб, 1 і 3 місяці після ВІ спиртів. Результати. Як вже опубліковано раніше в перші години після ВІ суміші спиртів в ЗК первинно реагують структури нейропіля, які розташовані поряд з мікросудинами. З часом (до 3 доби) деструктивні зміни в ЗК наростають і залучають перикаріон нервових (НК) та тіла гліальних клітин (ГлК). На 7 та 14 доби спостереження після ВІ суміші спиртів структури нейропіля ЗК осередками гомогенізовані та розпадаються, спустошена цитоплазма окремих НК або вони з явищами хроматолізу, патологією мітохондрій та із зменшеною кількістю вільних рибосом та полісом, з появою первинних та вторинних лізосом. Деструктивні зміни органел визначаються і в ендотеліальних клітинах (ЕК) мікросудин при електронно-щільній плазмі крові. Деякі мікросудини мають електронно-прозорий просвіт та альтерацію мембранних органел в ЕК, що свідчить про тромбоз в попередніх їх відділах. Крім того, у нейропілі спостерігаються обширні безструктурні ділянки із зруйнованих нервових та гліальних відростків, а в перикаріоні НК та в тілах ГлК визначаються більш глибокі деструктивні зміни, ніж у таких попереднього строку. В той же час окремі НК та ГлК мають ознаками активації метаболічних процесів і вони більш характерні для строку - 14 доба. Через 1 і 3 місяці після ВІ суміші спиртів виявляється тенденція до зменшення прояву патологічних змін в структурах ЗК. Ознаки компенсаторно-відновних процесів в ЗК проявляються у всі строки дослідження, але доволі повільно, і, переважно, з 14 доби спостереження, зокрема, у НК. В зазначені строки дослідження після ВІ метанолу зміни в структурах ЗК носять однотиповий характер, що і після ВІ суміші спиртів, але вони дещо обширніші та більш глибокі. Висновок. Суміш етилового та метилового спиртів у співвідношенні 3:1 з дозою метанолу 0,75 г/кг маси тіла щура викликає у внутрішніх шарах ЗК найбільші патологічні зміни на 7 та 14 добу спостереження, які проявляються осередками некрозу структур нейропіля, значними деструктивними змінами в НК, ГлК та ЕК мікросудин. На 3 місяць дослідження частина структур ЗК відновлюється, інша частина залишається з альтеративними змінами.
Монографії та керівництва, що вийшли з лабораторії патологічної анатомії ДУ «ІОХ і ТТ ім. В.П. Філатова НАМН України».
(2025) Мальцев, Едуард Валентинович
Лабораторію патологічної анатомії було засновано у 1946 році В.В. Войно-Ясенецьким. Треба мовити, що за всі роки її існування у неї було лише два керівника – професори В.В. Войно-Ясенецький та В.В. Віт, а після смерті останнього її очолює кандидат медичних наук О.В. Артьомов. За 79 років існування цієї лабораторії з під пера її науковців постійно виходили не тільки статті, тези та інша подібна наукова продукція, за яку їм і сплачується заробітна платня, але також і зовсім інша. Така за яку не платять ніяких грошей. Зрозуміло, що мова йде саме про наукові праці, які вимагають найбільше часу, зусиль та витрат «енергії мозку» – монографій та керівництв (проще кажучи – книжок). Ось саме книжок з названої лабораторії вийшло 29, що, безумовно, є одним з найбільш високих показників серед усіх лабораторних та клінічних підрозділів інституту. Не маючи можливості перераховувати тут назви усіх цих наукових творів, прізвищ їх авторів, іншої анотаційної інформації, вони були нами лише згруповані, при можливості, по їх тематиці. Так, по чотири книжки були присвячені онкології та трансплантології. Катарактогенез, його механізми, шляхи лікування роздивлялися у трьох монографіях, а проблеми загальної патології – у двох. По одній книжці було написано по таким питанням як методологія наукової творчості в медицині, атлас очних хвороб, дитяча офтальмологія, увеїти, птерігіум, діабетична ретинопатія, гіпотермія в офтальмології та інші. Але, на наш погляд, особливо треба зупинитися на двох виданнях. Це книги професора В.В. Віта. Перша з них «Строение зрительной системы человека», 2002, що користується великим попитом на усьому минулому просторі Радянського Союзу навіть зараз, хоча її автора вже два роки не є серед живих. В цій книзі великого формату, обсягом 656 сторінок, яку сам автор скромно відносить до навчальних посібників (це при цитованій літературі в 2455 назв та предметному покажчику на 28 сторінках!) викладені дані про будову повік і очної ямки, м’які тканини, судини, нерви, зовнішні м’язи ока, відношення орбіти до порожнини черепа. Роздивляється уся анатомічна та мікроскопічна будова ока, докладно розглянуто питання про функції окремих оболонок ока, їх кровопостачання та інервацїю. Роздивляється зв’язок очного яблука з центральною нервовою системою, наводяться описи будови і функцій зорового шляху, значення у функціонуванні зорової системи черепно-мозкових нервів та обговорюються інші важливі питання офтальмології. Друга його ж книга «Патология глаза, его придатков и орбиты», 2019, знову великого формату, нараховує 1866 сторінок (912 у першому томі та 954 – у другому). До того ж треба додати та підкреслити, що уся вона була створена особисто одним автором та надрукована ним за власний рахунок (як останнє зараз, на жаль, звичайно і прийнято). В ній детально викладено особливості клінічного прояву, макро- і мікроскопічної будови захворювань ока, його придатків і орбіти. Надані відомості відносно ультраструктури, імунологічного профілю, цито-генетичних і молекулярно-генетичних особливостей захворювань названих вище структур. Наведено дані з ембріології, анатомії та гістології. Детально описані не тільки поширені хвороби, а й усі види патологій, що рідко трапляються, у тому числі пов’язані із порушеннями генетичного апарату. Книга ілюстрована 667 фотомонтажами, що містять 2676 чорно-білих і кольорових фотографій. Кожний її розділ завершено численним списком літератури, так що загальна кількість, цитованих у цій книзі робіт, становить 8658 джерел. Нарешті, треба мовити, що один з науковців лабораторії і автор ряду книг (О.В. Артьомов) з’явився співавтором у деяких розділах справжнього навчального посібника, який було надруковано в двох частинах у 2023 – 2024 роках. А це дозволяє констатувати, що загальна кількість книжок, що вийшли з під пера науковців лабораторії патологічної анатомії стало становити вже 30.
Значення рухів очей у діагностиці нейроофтальмологічних захворювань
(2025) Бойчук, Ірина Михайлівна
Порушення окорухових функцій є частими супутниками нейроофтальмологічних захворювань і можуть виступати не лише проявами ураження зорового аналізатора, а й маркерами соматичних, психічних і когнітивних патологій. Окорухові м’язи забезпечують точне спрямування зображення на центральну зону сітківки (fovea), завдяки чому досягається максимальна гострота зору. Ці рухи тісно пов’язані з положенням голови, тіла та навколишнім середовищем. Окорухова система включає як «макрорухи» - (саккади, вергенції, плавне стеження), так і «мікрорухи» (мікросаккади, дрейф, тремор). Саккади– швидкі, стереотипні рухи, які переміщують зображення цікавого об’єкта, який цікавить на fovea. Дрейф– повільний компенсаторний рух, що підтримує стабільне положення зображення невеликого об’єкта на сітківці. Вергенції– дискон’юговані рухи очей у протилежних напрямках (конвергенція або дивергенція), що забезпечують бінокулярну фіксацію. Для стабілізації зображення на сітківці функціонують: Фіксаційна система, яка зберігає зображення об’єкта на fovea при нерухомій голові. Вестибулоокулярний рефлекс (VOR)– стабілізує зображення під час швидких рухів голови. Оптокінетичний рефлекс (ОКН)– відповідає за підтримку зорової фіксації під час руху об’єкта. Контроль за рухами очей здійснюється корою головного мозку: задні відділи відповідають за рефлекторні, а лобові поля – за довільні рухи. При цьому всі 12 пар черепно-мозкових нервів прямо чи опосередковано залучені в окорухові реакції, зокрема ІІІ, IV, VI нерви. Оцінка стану окорухових функцій має високу нейротопографічну цінність. Зокрема, між’ядерна офтальмоплегія, яка є наслідком ураження медіального поздовжнього пучка (MLF), проявляється порушенням горизонтального погляду та вказує на рівень ураження стовбура мозку. Окремі типи рухів очей є специфічними діагностичними маркерами системних захворювань. Наприклад: порушення «вертикальних саккад» спостерігається при хворобі Німанна-Піка – спадковій патології, пов’язаній із порушенням ліпідного метаболізму; уповільнення вертикальних саккад і поява сакадичних осциляцій характерні для прогресуючого над’ядерного паралічу (ПНП) – тяжкого нейродегенеративного стану. Саккади – це швидкі узгоджені рухи очей, які виникають мимовільно, рефлекторно або як частина швидкофазового компоненту ністагму. Вони генеруються у структурах стовбура головного мозку за участю мозочка (черв’як, ядро намету, флокулус), який забезпечує калібрування сакад. Відомі ключові нейрофізіологічні елементи: «вибухові нейрони «активізуються за 10–12 мс до сакади та передають сигнал до мотонейронів; «паузові нейрони» здійснюють тонічне гальмування, запобігаючи спонтанним рухам; їхня активність припиняється за 15 мс до сакади; «інгібіторні вибухові нейрони» гальмують антагоністичні м’язи під час руху. Ядра черепно-мозкових нервів реалізують рухи очей відповідно до команд з вищих центрів управління. Висновок. З огляду на складну анатомо-функціональну організацію системи рухів очей, їхні порушення часто є одними з перших проявів загальних захворювань нервової системи. Такі порушення можуть вказувати на наявність хвороби Паркінсона, Альцгеймера, прогресуючого над’ядерного паралічу, вертіго, гіпоталамічних синдромів тощо, а також точно локалізувати рівень ураження. Своєчасне виявлення та коректне трактування окорухових порушень дозволяє не лише поліпшити діагностику, а й своєчасно направити пацієнта до відповідного фахівця та розпочати лікування.