Нові надходження

• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Оцінка фармакотерапевтичної ефективності водного витягу полісахаридів алое деревоподібного на моделі термічного опіку рогівки кроликів.

  Фесюнова, Галина Степанівна

  ;

  Абрамова, Ганна Борисівна

  ;

  Кісіль, Сергій Миколайович

  ;

  Мамаєва, ЄІ

  (2026)

  Показати більше

  Актуальність. У сучасних умовах полісахариди розглядаються як найбільш перспективні та значущі хімічні сполуки серед усього складу рослин роду Алое. Полісахарид ацеманан – активний фармацевтичний інгредієнт, що входить до складу Алое вера, володіє протизапальним, антибактеріальним, антиоксидантним, нейропротекторним, остеогенним ефектами. Проявляє противірусну та протипухлинну активність, завдяки активації імунної відповіді, володіє протигрибковою, гіпоглікемічною та гастропротекторною властивостями. Пошук ефективних і доступних фармакологічних речовин, вивчення механізму їх впливу на тканини ока, впровадження вітчизняних лікарських засобів, що розширюють можливості консервативного лікування опікової травми ока є своєчасним і актуальним. Мета. Дослідити фармакологічну активність витягу полісахаридів алое на моделі термічного опіку рогівки ІІ-го ступеня тяжкості. Матеріал і методи. Експериментальні дослідження проводили на 20 статевозрілих здорових кроликах, що були поділені на 2 групи, в кожній по 10 тварин: І – контрольна група (опік, інстиляції фізіологічного розчину), ІІ - дослідна група (опік, інстиляції водного витягу полісахаридів алое). Лікування починали на наступний день після моделювання термічного опіку рогівки по 1-2 краплі в кон’юнктивальний мішок ураженого ока. Термічний опік центральної зони рогівки ока ІІ-го ступеня тяжкості викликали відповідно до запатентованої методики (Патент України UA151644. 25.08.2022). Результати. Після нанесення опікової травми рогівки спостерігався частковий некроз в зоні рогівкового кільця та набряк тканин рогівки, відшарування епітелію, стійка гіперемія кон’юнктиви, в подальшому, напівпрозоре помутніння поверхневих шарів строми рогівки, що характерно для такого типу травм. У контрольній групі кроликів площа пошкодження рогівки значно зменшилась тільки на 11-ту добу майже не профарбовувались, але на 5 очах деепіталізована зона була в середньому (0,1±0,05) мм² і повністю зникла на 12-у добу спостереження. Напроти у дослідній групі кроликів активно зменшувалась. По відношенню до контрольної групи на 2-у добу після опіку рогівки площа ерозії в дослідній групі зменшилась в 1,5 раз, а на 3-ю добу - вже в 3,8 разів менше. На 4-ту добу була (1,4±0,62) мм², що в 11,7 разів менше ніж у контрольній групі. На 6-у добу рогівка повністю заепітелізувалась. В групі яка отримувала інстиляції витягу полісахаридів алое помутніння рогівки на 30-у добу спостереження були напівпрозорі, хмаркоподібні на відміну від групи контролю, де помутніння рогівки були інтенсивними, глибокими та залишалися такими і на 45-у добу спостереження. Результати кількісної оцінки інтенсивності запальної реакції в балах за тестом Дрейза. У дослідній групі кроликів, запальна реакція на 3-добу складала в сумі – 32,7 бала, що на 40 % нижче, ніж у контрольній групі. На 7-добу запальна реакція в дослідній групі була вже 18,7 балів, що на 50,8 % нижче контрольної групи, на 15-добу вона була на рівні 9,5 бала, що нижче контрольної групи вже на 60 %. На 30-добу ознаки запальної реакції ока у дослідній групі зовсім зникли. Запальна реакція у контрольній групі кроликів тривала до 45-доби експерименту, тобто була на 10-діб тривалішої, ніж у дослідній групі. Висновки. На моделі термічного опіку рогівки кроликів ІІ ступеня тяжкості встановлено, що інстиляції водного витягу полісахаридів алое сприяють активації регенераторних процесів рогівки та прискорюють її епітелізацію, проявляють виражену протизапальну та протинабрякову дії, що призводить до швидкого відновлення. Отримані результати свідчать про позитивний вплив водного витягу полісахаридів алое на перебіг загоєння рогівки при термічному опіку та підтверджують перспективність його подальшого вивчення та стандартизації.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Факохірургія у пацієнтів з дисколагенозами.

  Ульянова, Надія Анатоліївна

  ;

  Сідак-Петрецька, Оксана Степанівна

  ;

  Якименко, ІВ

  (2026)

  Показати більше

  Актуальність. Для вроджених захворювань, які супроводжуються аномаліями сполучної тканини, характерним є слабкість капсульно-зв’язувального апарату, що призводить до ектопії кришталика. Мета. Продемонструвати спосіб видалення катаракти і імплантації інтраокулярної лінзи (ІОЛ) у пацієнтів з вивихом та підвивихом кришталика. Матеріал і методи: Представлено 2 клінічні випадки (4 очей) з вродженими змінами сполучної тканини і слабкістю цинових зв’язок. На одному оці (у пацієнта з синдромом Вейля-Марчезані) вивих кришталика був у передню камеру, а на другому підвивих в скловидне тіло. У пацієнта з гомоцистеїнурією спостерігався підвивих кришталика в скловидне тіло на обох очах. У всіх випадках з підвивихом кришталика розрив цинових зв´язок охоплював більше половини окружності. Хворим були проведені стандартні клінічні обстеження – візометрія, тонометрія, периметрія, оптична когерентна томографія, ультразвукові дослідження, у випадку гомоцистеінурії був проведений також аналіз крові на рівень гемоцистеїну. На трьох очах була проведена трьохпортова трансциліарна ультразвукова факофрагментація, субтотальна вітректомія та імплантація ІОЛ з шовною фіксацією до склери. Кришталик з передньої камери в ході операції був переміщений в скловидне тіло, що дало можливість зберегти мініінвазівність оперативного втручання та значно зменшити ступінь індукованого рогівкового астигматизму. Результати. На всіх 3-х прооперованих очах отримано значне підвищення зорових функцій. ІОЛ зберігала правильне положення в задній камері ока, внутрішньоочний тиск був в нормі. Висновки. Методом вибору хірургічного лікування пацієнтів з генетичними синдромами, що пов’язані з розривом капсульно-зв’язувалього апарату більш ніж на 90° і ектопією кришталика, є трансциліарна ленсвітректомія або ультразвукова факофрагментація. Вибір склеральної фіксації імплантованої ІОЛ зумовлений її фізіологічним положенням та зменшенням післяопераційних ускладнень.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Порівняльний аналіз якості зображень очного дна, отриманих за допомогою портативних фундус-камер.

  Король, Андрій Ростиславович

  ;

  Погосян, Ольга Атомівна

  ;

  Невська, Алла Олександрівна

  (2026)

  Показати більше

  Мета. Порівняльний аналіз якості зображень, отриманих за допомогою портативних фундус-камер. Матеріал та методи. Проведено проспективне обсерваційне дослідження із застосуванням портативних фундус-камер у 40 пацієнтів. Фотографування здійснювалось у тих самих пацієнтів в умовах вузької та медикаментозно розширеної зіниці із застосуванням однопольної методики з кутом огляду 45°. Для отримання зображень використовували портативні фундус-камери NUN+ та Optomed Aurora. Зйомка з використанням камери NUN+ проводилась за допомогою мобільного застосунку NUN+ та RS+. Подальший аналіз отриманих зображень здійснювався із використанням Adobe Photoshop (версія 2025 року) з розрахунком показників абсолютного та відносного засвітлення. Критеріями оцінки були якість зображень, можливість візуалізації структур очного дна, а також частота виникнення абсолютного та відносного засвіту. Результати. Проаналізовано 298 фундус-знімків. Фундус-камера NUN+ (з програмним забезпеченням RS+) при вузькій зіниці демонструвала абсолютний засвіт у 27,0% випадків, відносний — у 53,0%, тоді як частка якісних зображень становила 20,0%; при широкій зіниці абсолютний засвіт знижувався до 7,1%, відносний — до 36,4%, а частка якісних зображень зростала до 56,6%. Фундус-камера NUN+ (З програмним забезбеченням NUN+) при вузькій зіниці характеризувалась абсолютним засвітом 26,3%, відносним — 53,5% та часткою якісних зображень 20,2%; при широкій зіниці ці показники становили відповідно 6,1%, 35,4% та 58,6%. Найкращі результати продемонструвала фундус-камера AURORA: при вузькій зіниці абсолютний засвіт складав 19,0%, відносний — 51,0%, а якісні зображення — 30,0%, тоді як при широкій зіниці абсолютний засвіт знижувався до 4,0%, відносний — до 28,0%, а частка якісних зображень досягала 68,0%, що свідчить про її перевагу серед досліджуваних пристроїв. Висновок. Якість фундус-зображень, отриманих за допомогою портативних камер, суттєво залежить від умов проведення дослідження, зокрема розміру зіниці. Фотографування в умовах вузької зіниці супроводжується високою частотою засвітлення та зниженням інформативності знімків. Медикаментозне розширення зіниці значно покращує якість зображень і збільшує частку придатних для аналізу фундус-знімків. Порівняльний аналіз показав, що камера AURORA забезпечує більш стабільну якість зображень і меншу кількість неякісних знімків, що свідчить про її перевагу серед досліджуваних портативних пристроїв.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  40 років після Чорнобиля: основні напрямки зусиль українських офтальмологів.

  Пасєчнікова, Наталія Володимирівна

  ;

  Король, Андрій Ростиславович

  (2026)

  Показати більше

  Через сорок років після Чорнобильської катастрофи можна вже підбити деяку підсумки проведених в цей період тривалих досліджень. Очі виявились однією з основних «мішеней» для впливу іонізуючого випромінювання, що спричинило суттєве зростання захворюваності на очні хвороби. Водночас, діючи в складних умовах, українські офтальмологи зуміли зменшити вияв офтальмологічних ефектів опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. В перші рокі після Чорнобильської катастрофи основною загрозою вважалась поява радіаційної катаракти. Цей специфічний ефект радіаційного опромінення міжнародні експерти називали єдиним, що може спостерігатись у потерпілих від радіаційного опромінення. Офтальмологи України дійсно розширили наші знання про цей відомий радіаційний ефект: зокрема, вперше показано було, що радіаційна катаракта може виникати і через 29 років після радіаційного впливу. Але значно більше значення мали інші, раніше переважно невідомі ефекти радіаційного опромінення. Серед них - порушення акомодацій, порушення рефрактогенезу у дітей, функціональні зміни. Але найбільше значення мало прискорення розвитку захворювань, асоційованих з віком. Серед них – вікова макулярна дегенерація (ВМД) і інволютивна катаракта. Була створена математична модель розвитку ВМД в радіаційно опромінених популяціях. ЇЇ аналіз дозволив виявити закономірності, характерні, як виявилось, для всіх вікзалежних захворювань. Подальші дослідження показали, що саме ВМД є основним захворюванням, яке викликає зниження зору і порушення функціональної спроможності, зниження якості життя у радіаційно опромінених осіб. Тому зусилля українських науковців в постЧорнобильській період були спрямовані на розробку і впровадження нових методів лікування ВМД. Це дозволило суттєво зменшити віддалені наслідки впливу факторів Чорнобильської катастрофи на орган зору населення. Висновок. Своєчасне застосування сучасних методів лікування, яке спирається на наукові прогнозні розрахунки, дозволяє впевнено впливати на частоту ускладнень і важкість перебігу захворювань ока у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у віддаленому періоді після аварії.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Субпорогова мікроімпульсна лазерна (577 нм) коагуляції у пацієнтів з хронічною центральною серозною хоріоретинопатією в умовах постійного стресу.

  Кустрин, Тарас Богданович

  ;

  Задорожний, Олег Сергійович

  ;

  Насінник, Ілля Олегович

  ;

  Щербакова, Валерія Володимирівна

  ;

  Пасєчнікова, Наталія Володимирівна

  (2026)

  Показати більше

  Актуальність. Хронічна центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХРП) належить до захворювань ділянки макули та супроводжується серозним відшаруванням сітківки, пошкодженням пігментного епітелію сітківки, зниженням гостроти зору та суттєвим погіршенням якості життя (Daruich A et al, 2015; van Rijssen TJ et al, 2019). В умовах воєнного часу роль стресового чинника суттєво зростає, особливо серед військовослужбовців, які зазнають тривалого психоемоційного напруження, зумовленого участю в бойових діях, постійною загрозою життю, значним фізичним навантаженням і порушенням режиму сну (Kostruba N, 2023; Good C et al, 2020) . У цивільного населення війна провокує інші, але не менш значущі стресори ‒ втрату близьких, вимушене переселення, руйнування соціальних зв’язків (Zasiekina L et al, 2023; Miller K et al, 2017). Такий вплив стресу є фактором ризиком розвитку та прогресування ЦСХРП як у військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Метою дослідження було оцінити ефективність мікроімпульсної лазерної (577 нм) коагуляції пацієнтів з хронічною центральною серозною хоріоретинопатією в умовах постійного стресу. Матеріл та методи. Дослідження було проспективне, порівнювальне, інтервенційне, одноцентрове спостереження 65 пацієнтів (65 очей) з хронічною ЦСХРП. Всі пацієнти були розділені на групу цивільних (36 пацієнтів) та військовослужбовців (29 пацієнтів). Усім пацієнтам проводилась мікроімпульсна лазерна коагуляція за допомогою лазера з довжиною хвилі 577 нм. Головним досліджуваним показником була максимально коригована гострота зору (МКГЗ) на 12-му місяці спостереження. Результати. До лікування середня МКГЗ у пацієнтів з хронічною ЦСХРП становила 0,66±0,22. Через 12 місяців середня гострота зору статистично значимо підвищилась до 0,75±0,25 (р=0,001). У групі військовослужбовців середня МКГЗ статистично значимо підвищилась з 0,66±0,26 до 0,73±0,25 (р=0,002) на 12 місяці, а у групі цивільних ‒ з 0,66±0,18 до 0,77±0,25 (р˂0,001). На завершальному візиті значимої різниці між показниками середньої МКГЗ у двох групах не спостерігалося (р=0,7). На 12-му місяці спостереження у загальній когорті пацієнтів повна резорбція субретинальної рідини (СРР) була зафіксована у 60% випадків (39 пацієнтів). У групі військовослужбовців повна резорбція СРР спостерігалася у 52% пацієнтів (15 пацієнтів), у групі цивільних ‒ у 67% (24 пацієнти). Статистично значимої різниці між групами за частотою повної резорбції СРР не виявлено (p=0,2). У загальній когорті пацієнтів протягом всього періоду спостереження було зафіксовано статистично значиме зменшення середньої центральної товщини сітківки (ЦТС) з 319±132 мкм на вихідному рівні до 218±72 мкм на 12-му місяці (p<0,001). У групі військовослужбовців до початку лікування середня ЦТС становила 327±137 мкм, а у групі цивільних – 311±130 мкм. Через 12 місяців спостереження відзначалося статистично значиме зниження середньої ЦТС до 220±79 мкм у групі військовослужбовців (p<0,001) та до 215±64 мкм у групі цивільних (p<0,001). На завершальному візиті статистично значимої різниці між показниками ЦТС у двох групах не виявлено (p=0,9). У загальній групі пацієнтів протягом 12-місячного періоду спостереження в середньому було виконано 1,7±0,7 сеансів мікроімпульсної лазерної коагуляції (МЛК). У групі військовослужбовців середня кількість сеансів МЛК становила 1,9±0,9 (від 1 до 4 сеансів), тоді як у групі цивільних ‒ 1,4±0,6 (від 1 до 3 сеансів). Різниця між групами за кількістю проведених сеансів МЛК була статистично значимою (p=0,01). Висновки. Мікроімпульсна лазерна (577 нм) коагуляція є ефективним методом лікування пацієнтів з хронічною центральною серозною хоріоретинопатією в умовах постійного стресу. Військовослужбовцям було виконано більшу кількість сеансів лазерної коагуляції ніж цивільним пацієнтам.

  Показати більше