Нові надходження

• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  ЕЛЕКТРОННО-МІКРОСКОПІЧНІ АСПЕКТИ ЗМІН ЕНДОТЕЛІЮ РОГІВКИ ОЧЕЙ КРОЛІВ ПІСЛЯ КУРСОВИХ ІНСТИЛЯЦІЙ ВОДЯ- НОГО ВИТЯГУ ПОЛІСАХАРИДІВ АЛОЕ ДЕРЕВОПОДІБНОГО ПІ- СЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ ТЕРМІЧНОГО ОПІКУ РОГІВКИ

  Фесюнова

  ;

  Молчанюк

  ;

  Абрамова

  ;

  Кисіль

  ;

  Іванова

  (2026)

  Показати більше

  Актуальність. Препарати з рослин роду Aloe широко застосовуються в медичній практиці. Завдяки здатності посилювати репаративні процеси вони ефективні при місцевому лікуванні ран, опіків і запальних захворювань шкіри, а при внутрішньому застосуванні — при хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, ентероколіті та інших патологіях. В офтальмології ін’єкційну форму екстракту алое призначають при прогресуючій короткозорості, міопічному хоріоретиніті, блефариті, кон’юнктивіті, кератиті, іриті та помутнінні склоподібного тіла. Нами розроблено нову перспективну очну лікарську форму на основі алое деревоподібного — суму полісахаридів (ацеманан). У попередніх дослідженнях встановлено, що за умов моделювання термічного опіку рогівки у кролів інстиляції водного витягу полісахаридів алое сприяли швидкому й рівномірному відновленню структури клітин переднього епітелію рогівки. Проте вплив цього засобу на ультраструктуру ендотелію рогівки за умов термічного опіку залишається невивченим, що й визначає актуальність цього дослідження. Мета. Дослідити ультраструктуні зміни у ендотелії рогівки кролів через 30 днів після курсових інстиляцій водяного витягу полісахаридів алое деревоподібного після відтворення термічного опіку рогівки. Матеріали та методи. Дослідження виконано на 6 статевозрілих кролях породи Шиншила масою 2,3–3,2 кг. Тварин порівну розподілили на дві групи. Кролям 1 -ї (основної) групи проводили курсові інстиляції водного витягу полісахаридів алое деревоподібного по 1 краплі в око тричі на день; кролям 2-ї (контрольної) групи за аналогічною схемою інстилювали фізіологічний розчин. Інстиляції виконували до повного відновлення рогівки. Водний витяг полісахаридів алое отримано в лабораторії фармакології та тканинної терапії нашої установи. Термічний опік центральної зони рогівки ІІ ступеня тяжкості моделювали під епібульбарною крапельною анестезією 0,5 % розчином алкаїну. Опік наносили електричним стержнем (Goot PX-601) з насадкою у вигляді мідного циліндра зовнішнім діаметром 6 мм (площа поверхні — 28,3 мм²), нагрітим до 320 °С, з експозицією 1 с. Для запобігання інфікуванню раневу поверхню одноразово обробляли очними краплями Флоксал. Фрагменти рогівки забирали на 30-ту добу після моделювання опіку. Усі маніпуляції з тваринами та виведення їх з експерименту здійснювали відповідно до вимог «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986) і Закону України № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження». Для ультраструктурного дослідження фрагменти рогівки обробляли за загальноприйнятою в електронній мікроскопії методикою. Зразки вивчали та фотографували в електронному мікроскопі ПЕМ-100-01 (Україна). Результати та їх обговорення. Через 30 діб після курсових інстиляцій водного витягу полісахаридів алое деревоподібного архітектоніка ендотеліального шару рогівки залишалася незміненою. У переважній більшості ендотеліальних клітин цитоскелет мав дещо вищу електронну щільність порівняно з відповідними клітинами контрольної групи (після інстиляцій фізіологічного розчину). Крім того, у цитоплазмі даних клітин виявляли численні вільні рибосоми та різко розширені цистерни ГЕС із зернистим вмістом і рибосомами на їх мембранах; ядра були великими, з хвилястою каріолемою; кількість мітохондрій також була збільшеною. Такі зміни відображають активацію білкового синтезу як для внутрішньоклітинних, так і для позаклітинних потреб, вказують на посилення енергетичної функції та, в цілому, свідчать про стимуляцію метаболічних процесів в ендотелії рогівки. Після курсових інстиляцій фізіологічного розчину ультраструктура ендотелію рогівки практично не відрізнялась від нормальної їх будови, лише в окремих клітинах спостерігали розширення поодиноких цистерн ГЕС з ознаками білоксинтезувальних процесів. Висновки. 1. 30-денні курсові інстиляції водного витягу полісахаридів алое деревоподібного за умов термічного опіку рогівки ІІ ступеня тяжкості спонукають збільшенню кількості внутрішньоклітинних утворень в ендотеліальних клітинах рогівки внаслідок посилення в них метаболічних процесів, що підвищує їх стійкість до впливу різноманітних факторів та спонукає до більш швидкого відновлення при пошкоджені різними чинниками. 2. Водний витяг полісахаридів алое стимулює репаративно-метаболічну активність ендотеліальних клітин, що обґрунтовує доцільність його застосування для лікування опікових уражень рогівки.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ У ЗОВНІШНІХ ШАРАХ ЗОРОВОЇ КОРИ ЩУРІВ У ДИНАМІЦІ ПІСЛЯ ІНТОКСИКАЦІЇ СУМІШШЮ СПИРТІВ

  Молчанюк, Наталія Іванівна

  (2026)

  Показати більше

  Актуальність. Кількість випадків отруєння сурогатами алкоголю, що містять метанол, постійно зростає як в Україні, так і за її межами. Відомо, що вже в перші 2-3 доби після вживання таких сурогатів у постраждалих різко знижується гострота зору аж до повної його втрати, особливо у разі несвоєчасного звернення за медичною допомогою. Клінічні дослідження засвідчать, що при гострому отруєнні цими сполуками первинно вражаються тканини ока та головного мозку. Раніше нами було вивчено вплив незначної дози метанолу на структури сітківки та зорового нерва щурів. Водночас у наукових джерелах наразі відсутні відомості щодо його впливу на тканини зорової кори (ЗК). Результати комплексного дослідження структур системи «хоріоідея - зорова кора» дозволять глибше зрозуміти механізми розвитку патологічних процесів, спричинених токсичною дією метанолу у постраждалих, які вживали сурогати алкоголю з вмістом метанолу, та слугуватимуть основою для розробки патогенетично обґрунтованих підходів до лікування метанолової інтоксикації. Мета. Вивчити ультраструктурні зміни у зовнішніх шарах (ЗШ) ЗК у період від 14 доби до 3 місяців спостереження після внутрішньоочеревинної ін'єкції (ВІ) суміші спиртів з незначною дозою метанолу. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 12 дорослих білих щурах лінії Вістар масою від 250 до 300 г, розподілених на 2 групи. Першу (піддослідну) групу склали тварини, яким одноразово виконували ВІ суміші 40 % розчину етилового та 100 % метилового спиртів у співвідношенні 3:1 з дозою метанолу 0,75 г/кг маси тіла щура. Другу (контрольну) групу склали щури, яким проводили ВІ 100 % метанолу з дозою 0,75 г/кг маси тіла в тому ж об'ємі, що і суміш спиртів. Для щурів ефект ЛД50 при ВІ метанолу становить 9,5 г/кг маси їх тіла. Маніпуляції з тваринами та їх евтаназію здійснювали відповідно до положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986). Ультраструктуру ЗШ ЗК щурів досліджували за допомогою електронного мікроскопа ПЕМ-100-01 (Україна) у промыжку часу від 14 доби до 3 місяців після ВІ спиртів. Результати. На 14 добу спостереження після ВІ суміші спиртів глибокі патологічні зміни у досліджуваних структурах ЗШ ЗК залишалися такими ж, як і через 7 діб, і стосувалися переважно структур нейропіля та гліальних клітин (ГлК), розташованих поблизу мікросудин і були у стані некрозу. Нервові клітини (НК), в даній зоні, проявляли ознаки хроматолізу, патологію мітохондрій та зменшену кількість вільних рибосом і полісом різної варіабельності; водночас в окремих НК та ГлК спостерігалися ознаки активації метаболічних процесів. Наявність у НК первинних та вто- ринних лізосом свідчила про паралельний перебіг процесів руйнування структур. Місцями у ЗК визначалися контакти між капілярами та НК, а також між НК і ГлК. На 14 добу після ВІ метанолу зміни у структурах ЗК проявлялися практично однотипово з тими, що спостерігалися після ВІ суміші спиртів. Через 1 місяць після ВІ суміші спиртів ознаки набряку у структурах ЗК дещо зменшувалися, проте зберігалися безструктурні ділянки та набряк у відростках нейропіля, НК і ГлК, які були характерні для попередніх строків спостереження. Водночас у них проявлялися ознаки компенсаційно-відновних процесів, спрямованих на відновлення їх ультраструктури. Капіляри ЗК перебували в різному стані: одні мали електронно-щільну плазму та деструктивні зміни органел; в інших плазма була електронно-прозорою, а ендотеліальні клітини демонстрували явища некрозу; окремі капіляри за структурою наближалися до норми. Через 3 місяці спостереження в ультраструктурі ЗШ ЗК обох досліджуваних груп переважали явища компенсаторно-відновного характеру. У більшості клітин значно зменшувався цитоплазматичний набряк та активувалися білоксинтезувальні процеси. Проте місцями нервові та гліальні відростки зберігали патологічні зміни, а подекуди виявлялися безструктурні ділянки, на місці зруйнованих структур ЗШ ЗК . Таким чином, на 14 добу ще визначались значні ультраструктурні зміни у ЗШ ЗК з поступовим зменшення їх до 3 місяців спостереження. Компенсаторно-відновні процеси у досліджуваних тканинах мали місце у всі строки дослідження, проте повного відновлення структур ЗК до кінцевого строку не визначалось. Висновки. 1. Внутрішньоочеревинне введення щурам суміші 40 % розчину етилового та 100 % метилового спиртів у співвідношенні 3:1 з дозою метанолу 0,75 г/кг маси їх тіла на 14 добу спостереження спричиняє глибокі патологічні зміни в ультраструктурі зовнішніх шарів зорової кори та охоплюють переважно структури, які розташовані поблизу мікросудин. 2. Ультраструктурні зміни у зоровій корі після введення суміші спиртів та після введення 100 % метанолу в еквівалентній дозі мають однотипний характер, що підтверджує провідну роль метанолового компонента у розвитку токсичного ураження досліджуваних тканин. 3. Через 3 місяці спостереження в ультраструктурі зовнішніх шарів зорової кори обох піддослідних груп переважають явища компенсаторно-відновного характеру, хоча місцями зберігаються патологічні зміни в їх структурі та осередки зруйнованих структур. 4. Виявлена динаміка змін в зоровій корі свідчить про часткову зворотність відновлення структур після токсичного їх ураження та може слугувати морфологічним підґрунтям для розробки патогенетично обґрунтованих підходів до лікування метанолової інтоксикації.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Патогенез вторинної неоваскулярної глаукоми: роль ішемії, системного запалення та мікроциркуляції

  Гузун, Ольга Володимирівна

  ;

  Задорожний, Олег Сергійович

  (2026)

  Показати більше

  Актуальність. Висока клінічна гетерогенність перебігу неоваскулярної глаукоми та недостатня ефективність оцінки її прогресування лише за традиційними клінічними критеріями зумовлюють необхідність комплексного аналізу ішемічних, запальних і мікроциркуляторних механізмів патогенезу. Мета. Узагальнити сучасні уявлення про патогенез неоваскулярної глаукоми та обґрунтувати інтегральну ішемічно-запально-мікроциркуляторну модель її розвитку на основі аналізу літературних джерел і результатів власних клінічних досліджень. Матеріали та методи. Проведено наративний огляд сучасної наукової літератури відповідно до підходів PRISMA 2020 щодо ролі ішемії, ангіогенезу, системного запалення та мікроциркуляції в патогенезі неоваскулярної глаукоми. Додатково проаналізовано результати власних клінічних досліджень із оцінкою внутрішньоочного тиску, максимально коригованої гостроти зору, ступеня неоваскуляризації за Weiss, інтегральних запальних індексів (SII, SIRI, AISI), маркера ендотеліальної активації (ICAM-1/CD54), маркера апоптозу (CD95/Fas) та показника мікроциркуляції (RQ). Результати. Показано, що неоваскулярна глаукома формується внаслідок взаємодії ретинальної ішемії, патологічного ангіогенезу, системного запалення та мікроциркуляторних порушень. Встановлено асоціацію інтегральних запальних індексів, маркера ендотеліальної активації та апоптоз-асоційованої сигналізації з тяжкістю перебігу захворювання. Виявлено гетерогенність мікроциркуляторних змін і нелінійний (U-подібний) зв’язок між показником RQ та клінічними результатами, що відображає різні варіанти порушень перфузії. Продемонстровано, що інтеграція клінічних, біомаркерних і гемодинамічних показників забезпечує більш точну оцінку тяжкості захворювання порівняно з традиційними критеріями. Висновки. Неоваскулярна глаукома є гетерогенним захворюванням, у патогенезі якого ключову роль відіграє ішемічно-запально-мікроциркуляторна модель. Інтегральний підхід до оцінки пацієнтів створює підґрунтя для клініко-біологічної стратифікації ризику та впровадження персоналізованих, патогенетично орієнтованих стратегій лікування. Практична цінність. Інтеграція клінічних, запальних і гемодинамічних показників може підвищити точність оцінки біологічної активності вторинної неоваскулярної глаукоми, стратифікації ризику та обґрунтування персоналізованої лікувальної тактики. Relevance. The high clinical heterogeneity of the course of neovascular glaucoma and insufficient effectiveness of assessing its progression only according to conventional clinical criteria necessitate a comprehensive analysis of the ischaemic, inflammatory, and microcirculatory mechanisms of pathogenesis. Aim. To summarise current ideas about the pathogenesis of neovascular glaucoma and substantiate the integral ischaemic-inflammatory-microcirculatory model of its development based on the analysis of literature sources and the results of clinical studies. Materials and methods. A narrative review of current scientific literature was conducted in accordance with PRISMA 2020 approaches on the role of ischaemia, angiogenesis, systemic inflammation, and microcirculation in the pathogenesis of neovascular glaucoma. In addition, clinical data were analysed, including intraocular pressure, best-corrected visual acuity, the degree of neovascularisation according to the Weiss classification, integral inflammatory indices (SII, SIRI, AISI), a marker of endothelial activation (ICAM-1/CD54), an apoptosis marker (CD95/Fas), and a microcirculatory parameter (RQ). Results. It has been shown that neovascular glaucoma develops as a result of the interaction between retinal ischaemia, pathological angiogenesis, systemic inflammation, and microcirculatory disturbances. The association of integral inflammatory indices, a marker of endothelial activation, and apoptosis-associated signalling with the severity of the disease was established. Heterogeneity of microcirculatory changes and a nonlinear (U-shaped) relationship between RQ score and clinical outcomes were found, reflecting different variants of perfusion disorders. It has been demonstrated that the integration of clinical, biomarker, and haemodynamic parameters provides a more accurate assessment of disease severity compared to conventional criteria. Conclusions. Neovascular glaucoma is a heterogeneous disease in the pathogenesis of which the ischaemic-inflammatory-microcirculatory model plays a key role. An integrated approach to patient assessment sets the stage for clinical and biological risk stratification and the introduction of personalised pathogenetically oriented treatment strategies. Practical significance. Integration of clinical, inflammatory, and haemodynamic parameters can improve the accuracy of assessing the biological activity of secondary neovascular glaucoma, risk stratification, and rationale for personalised treatment tactics.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Short-term outcomes of faricimab treatment for aflibercept-refractory choroidal neovascularization secondary to chronic central serous chorioretinopathy.

  Кустрин, Тарас Богданович

  ;

  Насінник, Ілля Олегович

  ;

  Щербакова, Валерія Володимирівна

  ;

  Трояновська, Ксенія Володимирівна

  ;

  Задорожний, Олег Сергійович

  (2026)

  Показати більше

  Purpose: To evaluate the short-term results of faricimab treatment in patients with aflibercept-refractory choroidal neovascularization (CNV) in chronic central serous chorioretinopathy (CSC). Material and methods: The present study was a prospective, single-center interventional study including 25 patients (25 eyes) with aflibercept-resistant type 1 (occult) CNV associated with chronic CSC. After switching, all patients received four consecutive intravitreal injections of faricimab (6 mg/0.05 mL) administered at 4-week intervals. The main endpoint was best-corrected visual acuity (BCVA) at SIMonth 6. Results: The mean age of the patients was 57±7 years. The study population included 15 men (60 %) and 10 women (40 %). The mean BCVA signifiantly improved from 0.56±0.29 at baseline to 0.72±0.32 at 6 months (p<0.001). Complete resorption of subretinal fluid (SRF) was observed in 64 % (16 patients). The mean central retinal thickness (CRT) signifiantly decreased from 270±79 μm to 203±84 μm (p=0.005). After four consecutive intravitreal injections of 6 mg faricimab, the treatment interval was extended in 14 patients (56 %). Conclusion: Switching to faricimab in the treatment of patients with aflibercept-resistant type 1 CNV secondary to chronic CSC led to improved BCVA, anatomical outcomes and extended treatment interval in 56 % of patients at 6 months follow-up period. Further investigations into long-term outcomes are necessary to evaluate the sustained effiacy and safety of intravitreal faricimab.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  AI-Powered Detection of Diabetic Retinopathy in Ukraine

  Король, Андрій Ростиславович

  ;

  Невська, Алла Олександрівна

  ;

  Задорожний, Олег Сергійович

  ;

  Щербакова, Валерія Володимирівна

  ;

  Погосян, Ольга Атомівна

  (2026)

  Показати більше

  Purpose: To evaluate the potential of artifiial intelligence in real-world population screening to detect stages of diabetic retinopathy, identify patients with previously undiagnosed diabetes, and establish and optimise patient pathways. Materials and methods: This prospective, multicentre, open-label observational study evaluated the feasibility of automated analysis of colour fundus images to identify individuals with suspected undiagnosed diabetes mellitus (DM) by detecting signs of diabetic retinopathy in a real-world screening program. It was conducted at primary healthcare facilities in collaboration with The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy of NAMS of Ukraine and Oftacentro SA, Lugano-Paradiso, Switzerland. Patients were not preselected based on diabetes status, allowing assessment of fundus examination as a tool for opportunistic detection of systemic metabolic disease. Results: A total of 14,882 patients were included in the population-based screening and divided into two groups: 3 256 patients with established diabetes mellitus (used to assess detection of diabetic retinopathy in a confimed population), 11626 individuals without diagnosed diabetes but with risk factors (the key group for evaluating opportunistic detection). Fundus image analysis identifid signs of diabetic retinopathy in 622 patients (19.1 %) in DM group and 654 (5.6 %) in risk of DM group. In DM group disease staging showed: mild non-proliferative retinopathy in 58.5 % patients, moderate in 18.5 %, severe in 10 %, and proliferative retinopathy in 13 % of patients with DM. In risk of DM group disease staging showed: mild non-proliferative retinopathy in 87 % patients, moderate in 9 %, severe in 3 %, and proliferative retinopathy in 1 % of patients. Conclusions: Artifiial intelligence demonstrated high effiacy in populationbased screening for diabetic retinopathy. The screening revealed a signifiant prevalence of diabetic retinopathy among the population. Among the screened individuals with risk of DM, signs of diabetic retinopathy were detected in 5.6 % of patients. These fidings highlight the importance of early detection and large-scale screening programs. AI algorithms enable effective identifiation of at-risk patients, including those without a confimed diabetes diagnosis, creating new opportunities for early diagnosis and prevention of severe complications.

  Показати більше