eFIEDTTR :: Головна

eFIEDTTR - Electronic Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy Repository

Вітаємо в репозитарії ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України».

Відкритий електронний архів (репозитарій) eFIEDTTR забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання та довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та навчально-методичного призначення, створених науковими та науково-педагогічними співробітниками, аспірантами Інституту імені В.П. Філатова.

Серед матеріалів репозитарія — статті з наукових журналів, матеріали конференцій, монографії, навчальні посібники, студентські роботи, дисертації та автореферати, презентації, звіти та ін.

Кількість документів у репозитарії: 1836

Електронний архів формується та функціонує відповідно до Положення про репозитарій Інститута імені В.П.Філатова.

Нові матеріали для розміщення надсилайте на filatovinstitut@ukr.net

У випадку виникнення питань з приводу публікації матеріалів, будь ласка, звертайтеся до бібліотеки Інститута імені В.П.Філатова або на електронну пошту filatovinstitut@ukr.net

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 14 з 14

Нові надходження

ВПЛИВ ВІЙСЬКОВО-РЕЛЕВАНТНОГО СТРЕСУ НА ОФТАЛЬМОТОНУС ТА СУДИННУ ДИСФУНКЦІЮ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ ГЛАУКОМИ.
Михейцева, Ірина Миколаївна
;
Сіроштаненко, Тетяна Іванівна
;
Сторожук, Наталя Віталіївна
;
Кузнецов, Максим Костянтинович
(2026)
У сучасних умовах широкомасштабної війни в Україні вивчення особливостей формування та розвитку глаукомного процесу в умовах стресу, який було викликано військовими діями, є актуальна і досі не вивчена проблема. При цьому по даним літератури відомо, що наявність емоційного стресу може бути тригером зростання ВОТ. При індукції психологічного стресу у здорових індивідуумів дослідники відмічали підвищення ВОТ на фоні зростання рівню кортизолу, частоти серцевих скорочень та підняття рівня тривожності. Тривалий стрес може призвести до судинної дисрегуляції мікроциркуляції в очах та мозку, що призводить до часткової гіпоксії та гіпометаболізму. Мета: вивчити вплив військово-релевантного стресу на ВОТ та судинні зміни у щурів при моделюванні глаукоми. Матеріали та методи. Експеримент проведено на 4-х групах щурів: група моделювання адреналін-індукованої глаукоми (АІГ), група військово-релевантного стресу (ВРС), група АІГ на тлі ВРС, контрольна – інтактні тварини. ВРС моделювали за допомогою розробленої нами системи забезпечення одночасного багатофакторного впливу стресових чинників – звуків вибухів, світлових спалахів, струсів (номер патенту U202503999 від 18.08.2025). Добовий цикл становив 6 разів дії стресорів по 30 секунд. АІГ викликали по розробленій нами схемі уведення розчину адреналіну внутрішньо очеревино (номер патенту 38446 від 12.01.2009). ВОТ вимірювали апланаційним тонометром, судинні зміни вивчали мікроскопічно на препаратах судин тонкого кишківника. Результати. Отримані результати демонструють стабільне та виражене підвищення ВОТ в обох експериментальних моделях, однак характер і ступінь цього підвищення суттєво різняться. У тварин із ВРС спостерігалося помірне, але статистично значуще зростання офтальмотонусу. У моделі АІГ рівень ВОТ зростав інтенсивно і динамічно, що підтверджує відтворюваність цієї моделі. Поєднання моделі ВРС та АІГ супроводжувалося формуванням найбільш вираженої дисфункції регуляції офтальмотонусу. ВОТ в цій групі був значно вищим як порівняно з власними вихідними значеннями, так і порівняно з моделлю глаукоми без стресу. Такі дані свідчать про потенційне підсилення механізмів, які контролюють баланс рідини в оці, за умов поєднаного впливу глаукоми та стресових розладів. Під час подальших спостережень, уже після припинення адреналінових ін’єкцій та стресорних подразників, ВОТ в групах АІГ та АІГ+ВРС залишався суттєво підвищеним через 90 діб. Це вказує на стійкість сформованих порушень та ймовірний розвиток довготривалих змін у системах, які забезпечують підтримання офтальмотонусу. В експериментальних групах було оцінено стан судин тонкого кишківника, як маркера загально-судинних змін. Стан кишкового ендотелію використовують як індикатор системної стрес-індукованої ендотеліальної дисфункції, що обумовлено значною чутливістю кишкових судин до гіпоперфузії та оксидативного навантаження і робить їх інформативним маркером стану судинної системи в цілому. У тварин з ВРС виявлено порушення цілісності епітеліальної тканини, зокрема стану кровоносних судин тонкого кишківника. Спостерігається наявність стазу та порушення кровонаповнення окремих ділянок судин різного діаметру кровоносних судин, їх розриви або розширення. При поєднаному моделюванні АІГ на тлі ВРС виявлялось ще більш виражене погіршення стану судин кишківника – збільшення кількості розривів, більш значне розширення, порушення стану розгалуженої капілярної сітки та стазу. Ці зміни призводять до ішемії тканини кишківника. На підставі отриманих даних мікроскопії препаратів тонкого кишківника можемо прогнозувати, що за дії стресу при формуванні глаукоми можливий розвиток порушень кровонаповнення та цілісності інших судинних тканин та органів, зокрема ділянок судин органу зору, ймовірно судин сітківки, що потребує додаткових досліджень.
ОСОБЛИВОСТІ ГЕМОДИНАМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СУДИН ОКА ПРИ РЕЦИДИВІ СТРОМАЛЬНОГО ГЕРПЕТИЧНОГО КЕРАТИТУ.
Максимова, Ірина Романівна
;
Храменко, Наталія Іванівна
(2026)
Найпоширенішими вірусними захворюваннями очей є кон’юнктивіти та кератити, при цьому ВПГ щорічно спричинює близько 1,7 млн нових випадків кератиту у світі (McCormick I. et al., 2022). До клінічних проявів герпетичного кератиту (ГК) належать подразнення ока, гіперемія, сльозотеча, виділення, біль і світлобоязнь, при цьому вазодилатація мікросудин кон’юнктиви, що клінічно проявляється гіперемією, відіграє ключову роль у забезпеченні доставки гуморальних і клітинних компонентів імунної відповіді до вогнища запалення. Стромальний ГК (СГК) характеризується ураженням строми з розвитком інфільтрації, набряку та помутніння стромального шару рогівки. Відомо, що при СГК у третині випадків спостерігається невідповідність між клінічною картиною та реальною активністю процесу ( Holbach LM., Font RL 1999; Гайдамака ТБ. та співавт., 2011), що зумовлює важливість своєчасного виявлення рецидиву та пошуку його біомаркерів, зокрема гемодинамічних показників. Мета роботи: визначити особливості гемодинаміки в центральній артерії (ЦАС) та центральній вені сітківки (ЦВС) при рецидиві СГК за допомогою допплерівського ультразвукового дослідження. Матеріал та методи: на базі КНП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» ДОР обстежено 60 пацієнтів із рецидивуючим СГК (29 чоловіків та 31 жінка, вік - 39,4 ± 9,5 років.), у всіх — монолатеральний СГК в період рецидиву. Допплерівське ультразвукове дослідження виконувалося на апараті «Toshiba Nemio-20» лінійним датчиком 8 MHz, конвексним датчиком 3 MHz, мікроконвексним датчиком 3,75 MHz. На обох очах хворих визначали такі показники: систолічну швидкість кровотоку в ЦАС та ЦВС (Peak Systolic Velocity, PSV, см/с) та мінімальну діастолічну швидкість кровотоку в ЦАС (End-Diastolic Velocity, EDV, см/с). Парне око було контролем. Дані представлені як M±SD, порівняння між групами проводили за t-тестом Стьюдента, а діагностичну ефективність показників оцінювали за ROC-кривою за коєфіціентом Юдена. Результати: У хворих на рецидивуючий СГК систолічна швидкість кровотоку (PSV) в ЦАС становила 18,2 ± 2,7 см/с проти 11,4 ± 1,2 см/с у парному оці, що на 59,6 % вище (р = 0,00). Показник мінімальної діастолічної швидкості кровотоку (EDV) в ЦАС хворого ока був 5,3±0,8 см/с, що на 47,2% (р=0,00) вище, ніж на парному оці - 3,6±0,8 см/с. Показник PSV в ЦВС хворого ока був 7,3±0,5 см/с, що вище на 23, 7% (р=0,00), ніж на парному оці - 5,9±0,4 см/с. Для визначення порогових значень показників, іх дискримінаційну здатність, проведено ROC-аналіз із коефіцієнтом Юдена. При неясній клінічній картині рецидив СГК пропонується визначати за PSV ЦАС > 13,95 см/с, EDV ЦАС > 4,1 см/с та PSV ЦВС > 6,55 см/с, що дозволяє діагностувати його з високою чутливістю (95-100%) та специфічністю (70-100%). Висновок: при рецидиві СГК відзначається підвищення показників систолічної швидкості кровотоку в ЦАС - на 59,6%, мінімальної діастолічної швидкості у ЦАС ‒ на 47,2%, систолічної швидкості кровотоку в ЦВС ‒ на 23,7%, тобто показники швидкості кровотоку в цих судинах ока є діагностично значущими при рецидиві СГК.
ЕФЕКТИВНІСТЬ АФЛІБЕРСЕПТУ В РЕЖИМІ «ЛІКУЙ ТА ПОДОВЖУЙ» У ПАЦІЄНТІВ З СУБРЕТИНАЛЬНОЮ НЕОВАСКУЛЯРНОЮ МЕМБРАНОЮ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ЦЕНТРАЛЬНІЙ СЕРОЗНІЙ ХОРІОРЕТИНОПАТІЇ: ТРИРІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ.
Кустрин, Тарас Богданович
;
Насінник, Ілля Олегович
;
Задорожний, Олег Сергійович
;
Пасєчнікова, Наталія Володимирівна
;
Король, Андрій Ростиславович
(2026)
Мета. Оцінити ефективність лікування афліберсептом в режимі «лікуй та подовжуй» у пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною (СНМ) при хронічній центральній серозній хоріоретинопатії (ЦСХРП). Матеріал і методи. Дослідження є проспективним, одноцентровим, інтервенційним спостереженням 34 пацієнтів (34 ока) з типом 1 (прихованою) СНМ при хронічній ЦСХРП. Всім пацієнтам проводились інтравітреальне введення 2 мг (0,05 мл) афліберсепту. Графік лікування був «лікуй та подовжуй» після трьох обов'язкових завантажувальних ін'єкцій з інтервалом в 4 тижні. Головним досліджуваним показником була гострота зору з максимальною корекцією на третьому році спостереження. Другорядні показники: резорбція субретинальної рідини (СРР), центральна товщина сітківки (ЦТС), субфовеальна товщина судинної оболонки ока (СТСО) за даними ОКТ, кількість виконаних ін'єкцій, інтервал між останньою ін’єкцією і завершальним візитом та безпека лікування на третьому році спостереження. Результати. На третьому році спостереження відмічалось статистично значиме підвищення середньої гостроти зору з 0,44±0,35 до 0,59±0,31 (p˂0,001). Через три роки середня ЦТС статистично значимо зменшилась з 315±90 мкм до 224±49 мкм (p˂0,001). Також відмічалось статистично значиме зменшення середньої СТСО з 398±156 мкм до 355±129 мкм (p˂0,001). В кінці спостереження повна резорбція ССР була відмічена в 73% (25 очей). Середня кількість інтравітреальних введень афліберсепту за три роки лікування становила 18,0±5,6. Середній інтервал між останньою ін’єкцією та завершальним візитом був 15,3±7,6 тижнів. Протягом всього періоду спостереження у жодному випадку не було зафіксовано раптової втрати зору, атрофії пігментного епітелію сітківки та/або судинної оболонки ока. Висновок. Інтравітреальне введення афліберсепту в режимі «лікуй та подовжуй» являється ефективним методом лікування у пацієнтів з СНМ при хронічній ЦСХРП. Застосування афліберсепту в режимі «лікуй та подовжуй» сприяло значимому покращенню функціональних та анатомічних показників при трирічному спостереженні.
ЛОКАЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ КОМБІНОВАНОГО ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧОГО ЛІКУВАННЯ МЕЛАНОМИ ХОРІОІДЕЇ СТАДІЙ Т1-4.
Друмі, Дмитро Анатолійович
;
Полякова, Світлана Іванівна
(2026)
Вступ. Увеальна меланома – первинна злоякісна внутрішньоочна пухлина у дорослих, яка у 95% випадків вражає хоріоідею. Ведучим лікуванням увеальної меланоми на сьогодні є органозберігаюче із застосуванням контактної брахітерапії, яку часто комбінують із іншими методами, зокрема, з лазерною дією. Ефективність лікування увеальної меланоми оцінюють як за даними локального контролю пухлини на очному дні, так і віддаленими результатами, зокрема, виживаністю хворих. Локальні невдачі при органозберігаючому лікуванні диктують необхідність оптимізації існуючих комбінованих підходів для лікування увеальної меланоми з урахуванням її стадії, що робить вирішення цього питання важливим і актуальним. Мета. Оцінити локальний контроль органозберігаючого лікування меланоми хоріоідеї стадій T1–T4 при комбінованому застосуванні транспупілярної термотерапії та брахітерапії з радіонуклідами стронцій-90/ітрій-90 за розробленою методикою. Матеріал та методи. Проведене ретроспективне когортне дослідження 283 пацієнтів із меланомою хоріоідеї, які лікувалися в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.. В.П.Філатова НАМН України» у 2007–2024 роках. Середній вік хворих становив 54,2(SD12,4) року. Комбіноване лікування складалось з діод-лазерної (810 нм) транспупілярної термотерапії (1 сеанс щоденно протягом 4 днів) з подальшою брахітерапією Sr-90/Y-90. Локальний контроль пухлини на очному дні проводили кожні 3 місяці протягом року. Результати. Позитивний локальний результат отримано у 274 (96,8%) пацієнтів. Серед них: повний регрес був у 86 хворих (30,4%), частковий регрес ‒ у 165 (58,3%), стабілізація ‒ у 23 (8,1%). Продовжений ріст пухлини – негативний результат – визначено у 9 (3,2%) хворих. Висновки. Органозберігаюче лікування меланоми хоріоідеї стадії Т1-4 комбінацією транспупілярної термотерапії та брахітерапії Sr-90/Y-90 за розробленою методикою дозволяє отримати високий рівень (96,8%) локального контролю через 12 місяців спостереження. Ключові слова: меланома хоріоідеї, лазерне лікування, офтальмологія, онкологія, іонізуюче випромінювання, променева терапія.
НОВИЙ ПІДХІД В ЛІКУВАННІ ПЕРСИСТУЮЧИХ ІДІОПАТИЧНИХ РОЗРИВІВ МАКУЛИ.
Довгань, Інна Петрівна
;
Розанова, Зоя Анатоліївна
;
Уманець, Микола Миколайович
(2026)
Актуальність. Ідіопатичні розриви макули (ІРМ) є однією з провідних причин зниження центрального зору та інвалідизації населення. Їх поширеність у загальній популяції коливається в межах 0.02-0.33%. Ефективним способом лікування ІРМ залишається хірургічний – вітректомія із класичним пілінгом внутрішньої межової мембрани (ВММ) і тампонадою вітреальної порожнини газоповітряними сумішами. Видалення ВММ забезпечує усунення вітреомакулярної тракції, підвищення еластичних властивостей оголеної макули, стимуляцію проліферації гліальних клітин. При персистуючих розривах макули (незакриття після первинної вітректомії) застосовується широкий арсенал хірургічних методик. З огляду на те, що газова тампонада відіграє не менш важливу роль у закритті розриву макули, ніж сам пілінг ВММ, пролонгація газової тампонади може розглядатися як ефективний додатковий захід лікування персистуючих ІРМ. Мета. Проаналізувати ефективність пролонгованої газової тампонади у пацієнтів з персистуючими ІРМ після попередньо виконаної вітректомії з пілінгом ВММ. Матеріали і методи. У відділі патології сітківки та скловидного тіла ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» упродовж 2021-2025 років перебували під спостереженням 8 пацієнтів (9 очей), у яких через 1 місяць після первинного хірургічного втручання з приводу ІРМ анатомічного закриття розриву досягнуто не було. Середній вік пацієнтів становив 67.9±7.5 (М±SD) роки. Максимальна коригована гострота зору (МКГЗ) до першого втручання – 0.11±0.056 (М±SD). У всіх випадках була виконана вітректомія з класичним пілінгом ВММ. При повторному обстеженні, через 1 місяць після первинного втручання, визначалось незакриття ІРМ, МКГЗ – 0.24±0.13 (М±SD). Мінімальний розмір ІРМ 282.1±160.0 (М±SD) мкм, базальний діаметр 660.2±269.5 (М±SD) мкм, кістозний набряк країв отвору зберігався. Незважаючи на відсутність повного закриття ІРМ, відзначалася позитивна динаміка щодо його закриття; морфологічні особливості країв ІРМ та наявність набряку вказували на ймовірність його подальшого закриття. За таких умов пролонгація газової тампонади була обґрунтованою. Методика втручання: під місцевою анестезією в положенні пацієнта сидячи у нижній точці очного яблука на 6 год через плоску частину циліарного тіла виконується прокол голкою 23Gа, з’єднаною зі шприцем, наповненим 15% C3F8, за допомогою налобного офтальмоскопа зворотно-поступальними рухами здійснюється аспірація вітреальної рідини, одночасно вводиться рівнозначний об’єм газоповітряної суміші до повного заміщення рідини. Результати. Ранній післяопераційний період проходив без ускладнень. Через 1 місяць після повторного втручання – закриття ІРМ визначалось у всіх випадках (9 очей), профіль закриття розриву – правильний U-подібний за класифікацією Z. Michalewska, МКГЗ – 0.43±0.22 (М±SD). Висновки. Пролонгована газова ендотампонада 15% С3F8 є ефективним методом лікування персистуючих ІРМ після первинної вітректомії з пілінгом ВММ.