Рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів периферичної крові у хворих на меланому хоріоідеї різних стадій

Abstract

Актуальність. В розвитку пухлинного процесу велику роль грає протипухлинна відповідь організму хворого на дію різних лікувальних факторів, що проявляється зміною молекулярного профілю лімфоцитів периферичної крові. У зв’язку з чим важливим є вивчення експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів периферичної крові та їх ролі у реалізації позитивного лікувального ефекту при органозберігаючому лікуванні меланоми хоріоідеї (МХ). Мета. Вивчити рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів периферичної крові у хворих на меланому хоріоідеї різних стадій. Матеріал і методи. Вивчався рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів периферичної крові у хворих на МХ різних стадій (Т1-Т3) з використанням панелі моноклональних антитіл (МкАТ), яка включала антитіла, що реагують з антигенами СD7+, CD25+, CD38+, CD45+, CD54+, CD 95+, CD150+ до лікування. У 16 пацієнтів (жінок – 12 (75,0%), чоловіків – 4 (25%), середній вік – 55,4(11,2) років) стадії Т1 малих розмірів (проміненція – до 3 мм, протяжність основи – до 12 мм) – І група, органозберігаюче лікування проводилось у вигляді транспупілярної термотерапії (ТТТ) за розробленою методикою. У 25 пацієнтів (жінок – 14 (56,0%), чоловіків – 11 (44%), середній вік – 51,7(16,6) років) стадій Т1-3 (проміненція – від 3,1 до 9,0 мм і протяжність основи – від 3,1 до 15 мм) – ІІ група, органозберігаюче лікування проводилось у вигляді ТТТ за розробленою методикою з наступною брахітерапією стронцієм-90/ітрієм-90 (Sr-90/It-90). Контрольну – ІІІ групу склали 44 практично здорові особи. Рівень активаційних маркерів лімфоцитів периферичної крові визначався гістоімуноцитохімічним методом після забору крові надщесерце у пацієнта з вени (5 мл). Стадія пухлинного процесу визначалась за класифікацією за системою TNM, розробленою Американським Об’єднаним Комітетом по Раку (AJCC) і Міжнародним Протираковим Союзом (UICC) 2018 року. На момент обстеження у хворих не було виявлено метастатичного процесу. Статистична обробка матеріалу проведена з використанням пакету «JASP – A Fresh Way to Do Statistics.G*Power 3.1”. Порівнювались середні показники з розрахуванням квадратичного відхилення — М(SD). Рівень статистичної значущості показників оцінювався за t-критерієм Стьюдента при р<0,05. Результати. Встановлено, що рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів периферичної крові у хворих на МХ стадії Т1 малих розмірів статистично значуще перевищує такові у здорових осіб. Так рівень експресії СD7+ становив 347,8(192,2) кл/мкл та 95,7(22,4) кл/мкл відповідно (р=0,0000), CD25+ – 350,0(176,4) кл/мкл та 141,5(61,7) кл/мкл відповідно (р=0,0000), CD38+ – 487,3(337,2) кл/мкл та 141,6(54,5) кл/мкл відповідно (р=0,0004), CD45+ – 434,9(275,5) кл/мкл та 105,1(34,9) кл/мкл відповідно (р=0,0006), CD54+ – 458,1(220,2) кл/мкл та 115,9(54,5) кл/мкл відповідно (р=0,0000), CD95+ – 501,1(198,9) кл/мкл та 124,3(60,5) кл/мкл відповідно (р=0,0000), CD150+ – 365,3(167,7) кл/мкл та 145,8 (68,6) кл/мкл відповідно (р=0,00004). Відмічено, що у хворих на МХ стадій Т1-3 також підвищений рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів СD7+, CD54+, CD95+ периферичної крові відносно здорових осіб. Так рівень експресії СD7+ становив 529,9(128,5) кл/мкл та 95,7(22,4) кл/мкл відповідно (р=0,0000), CD54+ – 527,5(157,5) кл/мкл та 115,9(54,5) кл/мкл відповідно (р=0,0000), CD95+ – 527,9(139,2) кл/мкл та 124,3(60,5) кл/мкл відповідно (р=0,0000). При порівнянні цих показників в групі хворих на МХ стадії Т1 та стадій Т1-3 статистично значуща різниця встановлена тільки у рівні експресії молекулярного маркеру активації лімфоцитів СD7+, який становив 347,8(192,2) кл/мкл та 529,9(128,5) кл/мкл відповідно (р=0,0008) і був вищим у хворих на МХ при зростанні пухлини. Таким чином, у хворих на МХ різних стадій відбувається активація рецепторів до ІЛ-2 (CD25+ – в 2,5 рази, посилюється активація і проліферація лімфоцитів (CD38+ – в 3,5 рази, CD45+ – в 1,6 рази, CD150+ – в 2,5 рази) і вироблення імуноглобулінів (CD150+ – в 2,5 рази), посилюється також активація процесів міжклітинної адгезії (CD54+ – в 4,0 рази) та апоптозу (CD95+ – в 4,0 рази), індукується секреція цитокінів (CD7+ – в 3,7 рази), яка зростає з ростом пухлини в 1,5 рази. Висновки. 1. Встановлено статистично значущий (р=0,0000) високий рівень експресії маркерів СD7+, CD25+, CD38+, CD45+, CD54+, CD150+ і Fas-лиганда СD95+ на лімфоцитах периферичної крові у хворих на МХ стадії Т1порівняно із здоровими особами, що свідчить про активацію імунокомпетентних клітин організму хворого у відповідь на розвиток пухлини. 2. По мірі зростання меланоми в стадіях Т1-3 підвищується функціональна активність лімфоїдних клітин, особливо посилюється індукція секреції цитокінів (CD7+) в 1,5 рази (р=0,0008) відносно пухлин малих розмірів стадії Т1.