Особливості акомодаційно-конвергентної зіничної реакції у здорових дітей і підлітків в залежності від їх віку і тонусу вегетативної іннервації

Abstract

Вступ. Тісний зв'язок зіничної реакції з акомодацією обумовлює інтерес до вивчення акомодаційної зіничної реакції як методу оцінки вегетативного забезпечення акомодаційної зіничної реакції як у здорових дітей, так і у осіб з розладами акомодації. Інтерес представляє дослідження залежності показників акомодаційно-конвергентної зіничної реакції від віку дітей та загального тонусу вегетативної іннервації. Очікується, що показники пупілографії могли б розглядатися як об’єктивний критерій оцінки акомодаційно-конвергентно-зіничної реакції, а у пацієнтів з розладами акомодації – також сприяти вибору того чи іншого методу лікування.

Мета – вивчити особливості акомодаційно-конвергентної зіничної реакції при переведенні погляду здалека поблизу у здорових дітей та підлітків в залежності від їх віку та загального тонусу вегетативної іннервації.

Матеріал та методи. Дослідження акомодаційної зіничної реакції було проведено у 269 здорових дітей та підлітків (538 очей) віком від 6 до 18 років, які за віком розподілялися на три групи: 1) діти віком 6–9 років (77 осіб); 2) діти віком 10–14 років (96 осіб); 3) підлітки віком 15–18 років (96 осіб). Оцінку загального вегетативного тонусу здійснювали за допомогою вегетативного індексу Кердо (ВІК). Пупілографічні дослідження проводилися за допомогою комп’ютерного окулографа «ОК-2» (Одеса, Україна). Визначали площу зіниці, амплітуду її зміни та тривалість періодів зміни розміру зіниць.

Результати. Встановлено нормативні величини пупілографічних показників акомодаційно-конвергентної зіничної реакції у здорових дітей та підлітків віком від 6 до 18 років та встановлено залежність цих показників від віку дітей та загального балансу вегетативної іннервації. Виявлено, що загалом при симпатотонії показники площі зіниці та амплітуда її зміни значно більші, а часові показники зміни розмірів зіниць значно менші, ніж при ейтонії та парасимпатотонії; у парасимпатотоніків швидкість зміни розмірів зіниць найповільніша, а амплітуда – найменша. У дітей молодшого віку (6-9 років) швидкість акомодаційної зіничної реакції і розміри площі зіниць в цілому менші, ніж у більш старших дітей (10-18 років), що може свідчити про неповну структурно-функціональну зрілість акомодативно-конвергентно-зіничної системи в цьому віці.

Висновок. Виявлені закономірності дають підстави розглядати дані пупілографії в якості об’єктивного критерію оцінки акомодаційно-конвергентно-зіничної реакції у дітей різного віку і стану балансу вегетативної іннервації.