ДИТЯЧІ УВЕЇТИ — ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

Вантажиться...
Ескіз

Дата

ORCID

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Анотація

Педіатричні увеїти складають 2‒20% всіх увеїтів. Серед дітей захворюваність на увеїти складає 4,3‒14, розповсюдженість 27.91‒ 106 на 100,000. Віковий розподіл наступний: • 3.15 на 100,000 для дітей 0 - 5 років • 6.06 на 100,000 для дітей 11 – 15. Частіше хворіють дівчатка (у них частіше бінокулярне ураження), більшість випадків — хронічні (53.7-85%). Етіологія дитячих увеїтів переважно неінфекційна. Більшість випадків увеїтів неінфекційні — 67,2–93,8%, з них переважна більшість – ЮІА 9,3–47,9%. Серед інфекційних – більшість випадків це TOXO 1,6–15,2% (Study in Colombia reported 58.4%), на другому місці — Toxocariasis. Вірусні збудники (herpes virus family, adenovirus, rubella) складають лише 0,7–7,6% випадків. ТБ етіологія увеїтів переважає в розвиваючихся країнах 1,6–14,9%, Poststreptococcal увеїти діагностуються в Європі в 2,5–10,6% випадків. За даними деяких авторів ідіопатичні увеїти можуть складати 12-60% (40-50%) всіх увеїтів. TOXOCARIASIS. Tran описав картину pseudocystic transformation периферичних відділів СТ за даними УЗД. Обов’язково треба визначати рівень специфічних антитіл в сироватці крові. Доцільно визначати рівень специфічних антитіл в ВОР. Діагностично значимим є визначення Witmer-Desmonts коефіцієнту. Цитологічне дослідження ВОР проводиться при диференційній діагностиці з ретинобластомою – наявність еозинофілів в пробі. В лікуванні цих пацієнтів основним є звичайно протипаразитарна терапія, можуть застосовуватись парабульбарні та таблетовані ГКС. Треба пам’ятати, що застосування специфічної терапії (thiabendazole/diethycarbamazepine) може підсилити запальний процес. Вітректомія також може бути застосована в лікувальному процесі. Асоційовані з вірусною етіологією увеїти у дітей зустрічаються дуже рідко. До них відносять Acute retinal necrosis (ARN) syndrome. Лікування проводиться шляхом в/венного acyclovir (1,500 mg/m2 поверхні тіла – поділяється на 3 дози протягом 10–14 днів). Таблетовані ГКС (метілпреднізолон, преднізолон) 1 mg/kg/день – можливо призначати не раніше ніж через 24-48 годин після специфічної терапії для лікування активного вітриту. Множинні ретинальні розриви та комбіноване тракційно-регматогенне ВСО є типовими ускладненнями гострого некрозу сітківки. В таких випадках виконується вітректомія з тампонадою силіконом. Poststreptococcal увеїти зустрічаються рідко. Вони розвиваються через 1-3 тижні після стрептококкової інфекції. Частіше вони є білатеральні, передні, може бути середня ступінь запалення в СТ, периваскулярне «протікання». Для цих увеїтів характерна позитивна реакція на топічні ГКС. Діагностичні лабораторні аналізи - АСЛО тест, висівання стрептококку з ротової порожнини/носа. Подібна картина зустрічається при увеїтах, викликаних Yersinia pestis. До того ж додається гарячка, біль в животі та діарея. Дебютує через 1тиждень-3 місяці після системного інфекційного епізоду. Може додаватися артрит як прояв аутоімунного компоненту. Увеїт та артрит не розвиваються у дітей молодше 10 років. Туберкульоз очей описаний у дітей молодше 1 року. Він може симулювати ретинобластому. Клінічні форми різноманітні: передній увеїт, панувеїт, увеїт асоційований з інфільтратом рогівки та масами в передній камері, ретиноваскуліт. Schlaegel and O’Connor запропонували у дітей з позитивною пробою Манту (PPD test) + увеїт, при наявності змін в легенях, для диференціювання з будь-якою іншою системною інфекцією, призначення ізоніазиду на 2 тижні в терапевтичному дозуванні (Schlaegel test). Сіфіліс може викликати увеїт у дітей від народження. Характерним є увеїт, інтерстиціальний кератит, хоріоретиніт (зустрічається частіше), запалення ЗН, глаукома, вроджена катаракта. На початкових стадіях – кон’юнктивіт частіше за все. Діагностика – серологічна (титри антитіл). Хвороба Лайма (ураження очей) у дітей дуже подібна до сифілітичного ураження. Syphilis/Lyme uveitis розцінюються як ураження ЦНС, тому застосовуються відповідні дозування антибіотиків в їх лікуванні. Ювенільний ідіопатичний артрит. Фактори ризику залучення очей • жіноча стать, • олігоартикулярний артрит, • молодий вік маніфестації артриту, •серопозитивність за антинуклеарними антитілами (ANA) та серонегативність за ревмофактором. Спонділоартропатії з початком у неповнолітньому віці. Розповсюдженість 1,44 на 100 000.Відноситься до групи захворювань асоційованих з HLA-B27, пов’язаних із запальними розладами, що вражають дітей у віці до 16 років, викликаючи безліч клінічних симптомів у зрілому віці. Ентезопатії та артропатії характерні для дитячого віку. Серонегативність за ревмофактором та позитивні результати ANA є лабораторними ознаками. Характерна маніфестація з недиференційованої форми, що диференціюється з плином часу. Синдром серонегативних ентезо- та артропатій (SEA syndrome); ювенільний дебют анкілозуючого спондиліту, анкілозуючий тарзіт, артропатії асоційовані із запальними захворюваннями кишківника, ювенільний дебют псоріатичного артриту це все прояви цієї групи захворювань. HLA–B27 асоційовані увеїти, увеїти асоційовані з СПА. Розвиваються в молодому віці, частіше у чоловіків. Рецидивуючий перебіг, з переважно частим розвитком загострень. Фібрінозний ексудат в вигляді плівок чи передзіничних мембран. Швидке формування широких, стійких задніх сінехій по зіничному краю. Наявність псевдогіпопіону. Відсутність сальних преципітатів. Протягом тривалого часу може бути єдиною клінічною ознакою системного захворювання. Sarcoidosis. У дітей молодше 5 років – мімікрією під ЮІА (ураження суглобів та шкіри). Ураження легенів у дітей зустрічається рідко. У дітей старше 5 років перебіг захворювання як у дорослих. Є чіткий взаємозв’язок з етнічною приналежністю. Характерним є гранульоматозний хронічний передній увеїт (вузлики Busacca чи Koeppe). Середній увеїт – значне запалення СТ, “snowballs”, ексудат в ділянці пласкої частини ЦТ чи фіброз. Задній увеїт (чи залучення структур очного дна при панувеїти) – множинні хоріоїдальні гранульоми. При гістологічному дослідженні визначаються неказеозні гранульоми. Можливе проведення біопсії шкіри в місцях висипу (у дітей молодшого віку), біопсія сльозової залози, біопсії типових вузликів в кон’юнктиві. Pars Planitis. Згідно класифікаційних критеріїв Standardization of Uveitis Nomenclature (SUN) для нього характерними є: середній увеїт з «snowbank» чи «snowball», виключені інфекції, виключені системні захворювання. В той же час наявність «vitreous cells» при біомікроскопії sine qua non саме це захворювання. Діти скаржаться на «мушки», плаваючі змутніння. До ускладнень відносять: катаракту, кістозний макулярний набряк, вторинну глаукому, крововиливи в СТ, відшарування сітківки. В лікуванні може застосовуватись кріодеструкція ЦТ в крайніх випадках. Диференційний діагноз увеїтів визначається віком, анатомічною локалізацією, характером преципітатів на рогівці, асоційованими симптомами. Анамнез життя та анамнез захворювань, в тому числі родинний, має велике значення. Важливо також фізикальне обстеження. “Funny walk” може бути проявом недіагностованого ураження колінних суглобів при ЮІА. Лікування дитячих увеїтів. НПЗП показали низьку ефективність. Побічні ефекти: ураження ШКТ, нефротоксичність, висипка на шкірі, реакція з боку ЦНС. Дотримання вимог до лікування залежить від надійного вихователя(ів) для регулярного введення місцевих ліків. Застосування очних крапель лімітовано у дітей молодшого віку та дітей молодшого віку. Застосування місцевих та парабульбарних ГКС сполучене з високим ризиком очних ускладнень у дітей (катаракта, глаукома і навіть емболія сітківки та судинної оболонки). У дітей переважно застосовуються системні ГКС короткими курсами (менше трьох місяців). Стандартні ускладнення ГКС - ендокринні (збільшення ваги, пригнічення надниркових залоз, гіпертонія, гіперглікемія), шлунково-кишкові (виразкова хвороба, кандидоз) та дерматологічні (гірсутизм, стрий, тендітна шкіра та погане загоєння ран) зміни, а також психоз та передчасний остеопороз, затримка росту через передчасне закриття епіфізарних пластинок. Частіше за все у дітей системно застосовуються цитостатики. Метотрексат є препаратом вибору. Беззаперечним препаратом вибору є біологічна терапія – але її широке застосування лімітовано економічними причинами. Лікування ускладнень. Катаракта. Оперативне лікування рекомендовано проводити при досягненні ремісія протягом щонайменше 3 місяців до операції. Можливо проведення агресивних курсів до- та післяопераційних місцевих та системних ГКС. ІОЛ не рекомендується імплантувати дітям молодше 2 років. Офтальмогіпертензія та глаукома є ускладненнями у 25% пацієнтів. Слід пам’ятати, що адренергічні агоністи та похідні простагландинів підсилюють запалення. Операції з шунтування більш ефективні ніж трабекулектомія, але в той самий час після трабекулектомії рівень післяопераційного запалення менше. Разом з тим ефективність обох видів оперативного втручання залежить від контролю запалення. Стрічкоподібна дистрофія рогівки зустрічається у 10-40% пацієнтів, частіше у дітей віком до 8 років. Зміни рН слізної плівки також можуть повторно викликати розвиток стрічкоподібної кератопатії. Фосфати часто використовуються як буфер в деяких зволожуючих краплях, тому їх не треба призначати дітям з увеїтами. Слід уникати застосування у таких дітей тимололу та латанопросту. Лікування – хелатуючи агенти або поверхнева фототерапевтична кератектомія. Не керуйтеся в веденні дітей з увеїтами наступними міфами: «Дитина переросте»; «Це ж дитина, тому не потрібне системне лікування»; «Обійдемося краплями»; «Навіщо консультація ревматолога, якщо ревмопроби в межах норми».

Опис

Ключові слова

Бібліографічний опис

Зборовська ОВ. Дитячі увеїти – перезавантаження. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання офтальмології»; 21-22 вересня 2022; Одеса, Україна. Одеса: Бондаренко М.О., 2022. с. 32-36.

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в