Дослідження ефективності антиангіогенної терапії при деяких захворюваннях макули в рамках COAST.UA (проміжний аналіз)
Вантажиться...
Файли
Дата
ORCID
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Актуальність. Субретинальна неоваскулярна мембрана (СНМ) ускладнює перебіг різних очних захворювань. На сьогоднішній день найбільша увага в патогенезі СНМ виділяється фактору росту ендотелію судин, які посилено синтезуються при ішемії сітківки і стимулюють ангіогенез. У осіб молодше 50 років міопія є причиною розвитку СНМ в 62% випадків. Ангіоїдні полоси сітківки являються рідкісною патологією, однак в 70% випадків ускладнюються субретинальною неоваскуляризацією. При центральному хоріоретиніті СНМ розвивається в 2% випадків. Трансудативне відшарування пігментного епітелію сітківки (ПЕС) виявляється приблизно в 10% випадків у пацієнтів з ексудативною формою при віковій дегенерації макули (ВДМ).
Ціль. Визначити ефективність антиангіогенної терапії при захворюваннях очного дна.
Матеріали і методи. За 2018-2019 рік таких пацієнтів було проаналізовано в наступних центрах: ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії НАМН України», Одеський національний медичний університет, Миколаївська обласна офтальмологічна лікарня, Буковинський державний медичний університет. Дизайн дослідження - відкрите порівняльне проспективне дослідження.
В дослідження включено 45 хворих (47 очей) з захворюваннями очного дна: 30 хворих (31 око) з міопічною СНМ, 8 пацієнтів (8 очей) з СНМ на фоні центрального хоріоретиніту, 4 хворих (4 ока) з СНМ при ангіоїдних смугах сітківки та 3 пацієнти (4 ока) з трансудативним відшаруванням ПЕС на фоні ВДМ. Пацієнтам з СНМ виконувались інтравітреальні введення антиангіогенних препаратів: 2 мг (0,05 мл) афліберцепта або 0,5 мг (0,05 мл) ранібізумаба, хворим на трансудативне відшарування ПЕС проводили субтенонове або інтравітреальне введення тріамцинолону ацетоніду. Всім пацієнтам при кожному візиті обов’язково перевірялась гострота зору з максимальною корекцією, проводилась біомікроскопія, оптична когерентна томографія макули та за потребою виконувалась флуоресцентна ангіографія.
Результати. У пацієнтів з міопічною СНМ через 6 місяців лікування середня гострота зору (ГЗ) статистично значимо підвищилася з 0,14 (0,05) до 0,32 (0,2) (р=0,001). Середня центральна товщина сітківки (ЦТС) статистично значимо зменшилася з 373 (118) до 247 (89) мкм (р=0,002). У пацієнтів з СНМ на фоні центрального хоріоретиніту середня ГЗ до лікування становила 0,29 (0,2), а через 3 місяці на фоні лікування підвищилась до 0,47 (0,33) (р=0,05). У хворих з СНМ при ангіоїдних смугах сітківки на початку лікування ГЗ була від 0,1 до 0,5; ЦТС – від 321 до 375 мкм, через 3 місяці після початку лікування ГЗ становила від 0,1 до 0,7 та ЦТС – від 223 до 280 мкм, відповідно. При трансудативному відшаруванні ПЕС на фоні ВМД до початку лікування ГЗ була від 0,25 до 1,0, через 3 місяці – від 0,6 до 1,0.
Заключення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що антиангіогенна терапія підвищує гостроту зору та зменшує центральну товщину сітківки у пацієнтів з СНМ на фоні міопії при спостереженні 6 місяців та при центральному хоріоретиніті через 3 місяці після початку лікування. Потрібно продовжити набір пацієнтів та терміни спостереження для подальшого вивчення ефективності антиангіогенної терапії при захворюваннях очного дна.
Опис
Ключові слова
Бібліографічний опис
Ростель ВВ, Кустрин ТБ, Невська АО, Ульянова НА, Остроухов СВ, Січко АВ, Рилькова КА, Савельєва ЛА, Пенішкевич ЯІ, Король АР. Дослідження ефективності антиангіогенної терапії при деяких захворюваннях макули в рамках COAST.UA (проміжний аналіз). Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю “Філатовські читання – 2019”; 23-24 травня 2019; Одеса, Україна. Одеса: Чорномор’я, 2019. c. 118-120.