Діагностика та лікування синдрому сухого ока у хворих з синдромами Стівен-Джонсона, Сьогрена, Лайєлла та пемфігоїдних захворюваннях очей

Abstract

Актуальність. Синдром сухого ока розвивається при синдромах Стівен-Джонсона, Сьогрена, Лайєлла, та пемфігоїдних захворюваннях очей, та ускладнює протікання основного захворювання і його лікування, що доставляє хворому багато суб’єктивних недомагань ( відчуття стороннього чужорідного тіла, свербіж, погіршення зору). Мета. Дослідити стан сльозопродукції у хворих з кон’юнктивально-рогівковим рубцевим ксерозом ока (синдромами Стівен-Джонсона, Сьогрена, Лайєлла, пемфігуса). Матеріали і методи. Проведені нами дослідження стану сльозопродукції 33 хворих на 49 очах з синдромами Стівен-Джонсона, Сьогрена, Лайєлла, та пемфігоїдних захворюваннях очей шляхом застосування проби Ширмера I-II, в тому числі, на 24 очах до проведення хірургічного лікування і на 25 очах після усунення симблефарону з пересадкою слизової губи. Результати досліджень. Встановлено, що сльозопродукція при вказаних синдромах залежить від розмірів симблефарону або площі пересадженої слизової губи. Так, при розмірах симблефарону ¼ -2/4 площі кон’юнктиви кількість сльози при пробі Ширмера I склала 4,23мм, при симблефароні на ¾-4/4 площі кон’юнктиви-3,67мм; при площі пересадженої слизової, яка займала ¼-2/4 площі кон’юнктиви-4,83мм, а при площі слизової, яка займала ¾-4/4 площі кон’юнктиви 0 (нуль), тобто була відсутня. Показник проби Ширмера II були аналогічними, але ще меншими. Гострота зору також залежала від розмірів симблефарону і була від 0,48- (при частковому симблефароні) і 0,35- при поширеному чи тотальному симблефароні. Всім хворим проводилось як місцеве медикаментозне лікування (ми широко застосовуємо як сльозозамінники, так і комплексне лікування з застосуванням місцевої і загальної протизапальної (парабульбарно (п/б)кортикостероїди), дедистрофічної (п/б) тіотриазолін) і антиоксидантної ( п/б) емоксипін) терапії. Таке комплексне лікування дозволило майже у всіх хворих підвищувати продукцію сльози і гостроту зору. Встановлено, що таке лікування необхідно проводити 2 -3 рази на рік. Висновки. Синдром сухого ока (ССО), який розвивається як ускладнення важких загальних захворювань і діагностується при синдромах Стівен - Джонсона, Сьогрена, Лайєлла, і пемфігоїдних захворюваннях очей є найбільш важкою формою ССО- кон’юнктивально-рогівковим рубцевим ксерозом очей. Причиною розвитку такого ксероза є прогресуюче виснаження сльозовиділення, обумовлене загибеллю сльозопродукуючих залоз і рубцюванням їх вивідних протоків. Ступінь зниження сльозопродукції залежить від ступеня рубцювання кон’юнктиви (розмірів симблефарона) або площі пересадженою слизової після усунення симблефарона. Проведена комплексна медикаментозна терапія (протизапальна, дедистрофічна, стимулююча, розсмоктуюча, антиоксидантна і ін.), в тому числі, із застосуванням сльозозамінників, частково покращує зволоження ока і підвищує гостроту зору. Але таке лікування необхідно проводити 2-3 рази на рік.