Випадок мезодермальної дистрофії райдужки

Abstract

Актуальність. Іридоциліарні дистрофії — група захворювань райдужки і циліарного тіла з неясною етіологією, в основі патогенезу за даними різних авторів лежить нейродистрофічний процес увеопатії. Існує також думка, що в основі увеопатій на ранніх стадіях лежить в’ялий хронічний запальний процес, до якого в пізній стадії приєднується дистрофічний компонент. Характерною рисою увеопатій при цьому автори вважають аутоімунізацію і аутосенсибілізацію до різноманітних структурних оболонок ока (увеоретинальним антигеном). Есенціальна прогресуюча мезодермальна дистрофія райдужки і рогівки. Як правило, це однобічний процес. Характерні ознаки: атрофія мезодермального листка райдужки, зміна форми зіниці (грушоподібна), полікорія, до аніридії; деформація відростків циліарного тіла; дистрофія ендотелію рогівки; гоніосінехії — грубі, розповсюджуються на весь периметр зіниці; зіниця зміщується в бік гоніосинехій; перебіг повільний, в пізніх стадіях приєднується глаукома і катаракта. Звертає на себе увагу важкий перебіг глаукоми; медикаменти не завжди допомагають, ефект від операцій тимчасовий. Матеріал та методи. Хворий Т., 57 років, надійшов з діагнозом есенціально-мезодермальної дистрофії райдужної оболонки, вторинної глаукоми лівого ока. Період спостереження становив 26 років. Основні скарги на час вступу: зниження і періодичне затемнювання зору, болю характеру, що ламає, в лівому оці. Сімейний анамнез не обтяжений. З поданих документальних даних хворий спостерігався офтальмологом за місцем проживання з приводу увеїту лівого ока неясного генезу протягом двадцяти п’яти років, до інституту було направлено у зв’язку з розвитком вторинної глаукоми для вирішення питання про подальше лікування. Гострота зору правого ока = 1,0 н/к. ВОТ 21,0 мм рт.ст. Гострота зору лівого ока = 0,02 н/к. ВОТ 36,0 мм рт.ст. Поля зору: правого ока в нормі, лівого ока: звуження полів зору до 10-15 від точки фіксації. Біомікроскопія обох очей: очні яблука спокійні, набряк ендотелію рогівки на лівому оці, дрібнодисперсна преципітація переважно у нижніх і центральних відділах. Зміна кольору райдужної оболонки зі зміщенням палітри у бік білого, ділянки витончення мезодермального листка, зіниця лівого ока неправильної форми, виворот заднього пігментного листка лівого ока, полікарія. Локальний фіброз. Кришталик та склоподібне тіло прозорі. Очне дно правого ока: невелика декларація диску зорового нерва з носового боку, осередкової патології не виявлено. Очне дно ліве око: глаукоматозна екскавація до 0,8 ДД зорового нерва, осередкової патології не виявлено. Гоніоскопія: кут передньої камери закритий: периферичні синехії та розростання фіброзної тканини у куті передньої камери на різному протязі. Призначене лікування: антиглаукоматозні краплі дорзоламід (інгібітор карбонангідрази по 1 краплі 3 рази на добу постійно. З метою нейропротекції використовували Цитиколін, вітаміни групи В. Результати. Під впливом проведеного лікування Гострота зору правого ока = 1,0 н/к. ВОТ 21,0 мм рт.ст. Гострота зору лівого ока = 0,02 н/к. ВОТ 23,0 мм рт.ст. Поля зору та стан переднього відрізку ока та очного дна: без змін. Висновки. Таким чином, описаний клінічний випадок демонструє типовий перебіг рідкісного різновиду іридокорнеального ендотеліального синдрому мезодермальної дистрофії райдужки. Зниження внутрішньоочного тиску та стабілізація зорових функцій може бути досягнута призначенням гіпотензивної терапії, спрямованої на пригнічення продукції камерної вологи, але, на жаль, має тимчасовий характер. Подальше лікування хворого стабілізація зорових функцій може бути досягнута поєднанням операції фістулізуючого типу та гіпотензивної терапії.