Реконструкція переднього відділу ока після поєднанної травми рогівки, райдужки та кришталика

Abstract

Проникаючі поранення ока є основною причиною монокулярної сліпоти у дітей. Враховуючи незрілість рухових функцій у дітей, бажання імітувати поведінку дорослих без належної оцінки обставин і можливого ризику, травми у дітей трапляються частіше, ніж у дорослих, при цьому наслідки травми ока мають значний вплив на подальший розвиток дитини [Боброва Н.Ф., 2003; Риков С.А., 2012; Kaur A., Agrawal A., 2005]. Тип та важкість травми, збережена гострота зору травмованого ока та своєчасність надання медичної допомоги – відомі прогностичні фактори функціонального результату. Початкова важкість стану травмованих очей дітей у 75,9% випадків є причиною втрати форменого зору [Serrano J.C., 2003]. У більшості випадків (46,2%) при проникаючих пораненнях ока у дитячому віці діагностується поєднане пошкодження трьох структур ока, найчастіше рогівки, райдужки та кришталика [Боброва Н.Ф., 2013]. Мета роботи: розробка способу ендокапсулярної імплантації ІОЛ при поєднаних проникаючих пораненнях ока з пошкодженням рогівки, райдужки та кришталика. Матеріал та методи. Прооперовано 15 очей у 15 дітей віком від 3 до 16 років з наслідками проникаючих поранень (зрощені посттравматичні рубці рогівки різного розміру з пошкодженням, деформацією зіниці та ускладненими посттравматичними катарактами) та зниженням гостроти зору до 0,02-світловідчуття. Результати. Розроблено спосіб ендокапсулярної імплантації ІОЛ при травматичному пошкодженні трьох структур ока – рогівки, райдужки та кришталика (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №118409 від 25.05.2023р.), який відрізняється від класичної методики тим, що тунельний розріз лімба виконують в зоні передньокамерних зрощень; роз’єднання передніх та задніх посттравматичних зрощень здійснюється шпателем або ножицями; максимальне розширення зіниці здійснюється за допомогою іридоретракторів, введених через прокол лімба в зоні найбільшого пошкодження кришталика, відкриваючи, за наявності, збережене екваторіальне кришталикове склепіння, при цьому гаптичні елементи гнучкої ІОЛ розміщуються у збереженому капсулярному склепінні; за показами виконують видалення залишків передньої капсули у зіничній ділянці ножицями, пінцетом, або вітреотомом. У всіх випадках ускладнень під час операції та у післяопераційному періоді не було, ендокапсулярно імплантована ІОЛ. У післяопераційному періоді діти отримували комплексну протизапальну терапію. Гострота зору після операції у всіх дітей підвищилася до 0,1- 0,35 без додаткової корекції. У віддаленому періоді (12-36 міс.) анатомічний результат реконструктивних операцій зберігався на всіх очах, зорові функції покращились до 0,4-0,6 без додаткової корекції. Заключення. Розроблений спосіб ендокапсулярної імплантації ІОЛ при травматичному пошкодженні рогівки, райдужки та кришталика, дозволяє відновити анатомічні взаємовідношення структур переднього відділу травмованого ока, здійснити імплантацію ІОЛ у пошкоджений капсулярний мішок, що є найбільш фізіологічним для дитини і дає можливість відновлення та подальшого поліпшення зорових функцій.