Особливості хірургічного лікування наслідків вибухової травми ока

Abstract

Актуальність. Сучасна бойова травма ока – це багатофакторне ураження, яке виникає внаслідок сукупної ушкоджуючої дії на організм людини ударної хвилі, газових струменів, вогню, токсичних продуктів вибуху та горіння, осколків корпусу боєприпасів, вторинних сторонніх тіл. Характерними особливостями бойової вибухової травми очного яблука є наявність важких ушкоджень переднього і заднього відділів ока, а також пошкодження допоміжного апарату ока, що чинить певний негативний вплив на терміни проведення та функціональний прогноз хірургічного лікування. Найбільш актуальною проблемою є необхідність проведення вітректомії у пацієнтів з наслідками вибухової травми ока при відсутності прозорості рогівки. Мета: вивчити результати трансциліарної вітректомії з використанням тимчасового інтраопераційного кератопротезу у пацієнтів з важкими вибуховими травмами ока. Матеріал і методи. Під спостереженням знаходились 18 пацієнтів з вибуховими травмами ока, яких в залежності від термінів виконання вітректомії розподілили на три групи: І група (5 очей) до 7 діб після отримання травми, ІІ група (5 очей) – з 8-ої до 14-ої доби, ІІІ група (8 очей) після 14-ої доби. По важкості отриманих травм групи пацієнтів були співставні. Серед пацієнтів, що знаходились під спостереженням було 12 (67 %) очей з відкритою травмою ока, 6 очей (33 %) з закритою травмою ока. У 10 пацієнтів (56 %) було помутніння рогівки, у 5 пацієнтів (28 %) обширні проникаючі поранення рогівки зі швами, на 2 очах (11 %) гематокорнеа, на 1 оці (5 %) опік рогівки. Показами для проведення вітректомії були наявність гемофтальму (30 %), відшарування сітківки (28 %), проліферативна вітреоретинопатія (35 %), внутрішньоочні сторонні тіла (7 %). Всім пацієнтам проводили стандартну трансциліарну трьохпортову 25G вітректомію з використанням тимчасового кератопротезу. Ефективність проведеного лікування оцінювали по функціональному (прибавка гостроти зору) та анатомічному (прилягання сітківки) критеріям. Термін спостереження складав 60 діб. Результати. В результаті проведеного лікування всім пацієнтам виконано запланований обсяг оперативного втручання. Слід зазначити, що на терміни проведення хірургічного лікування в умовах офтальмологічного відділення певний вплив мала наявність супутніх пошкоджень життєво важливих органів, тому переважна більшість пацієнтів отримала змогу лікуватись у офтальмолога не раніше 1-го тижня після отримання травми. Всім хворим виконана задня субтотальна вітректомія з видаленням задньої гіалоїдної мембрани; у 70 % пацієнтів видалена травматична катаракта, у 7 % проведено видалення внутрішньоочних сторонніх тіл із заднього сегменту ока; у 32 % - ендолазерна коагуляція розривів сітківки. В 30 % випадків проведено силіконову тампонаду вітреальної порожнини, в 30 % - газова тампонада. В 62 % випадків імплантовано задньокамерні інтраокулярні лінзи. У 20 % пацієнтів виконано іридопластику. Переважній кількості хворих після виконання вітректомії виконано наскрізну кератопластику, в 2 випадках (11 %) використовували ауторогівку. Найбільш вираженою прибавка зорових функцій та задовільний анатомічний результат проведеного лікування спостерігався у пацієнтів ІІ-ої групи. Отримані попередні результати свідчать про необхідність подальшого вивчення питання визначення оптимальних термінів для проведення вітректомії у пацієнтів з наслідками вибухових травм ока. Висновки. Сучасна бойова травма ока характеризується значною важкістю пошкодження переднього та заднього відділів ока, зокрема, ураженням рогівки з розвитком її помутнінь та рубцевих деформацій та значною частотою відшарування сітківки, крововиливів в склисте тіло та наявністю внутрішньоочних сторонніх тіл. Виконання вітректомії у даної категорії пацієнтів вимагає адекватної візуалізації очного дна, що ефективно досягається використанням інтраоперційного кератопротезу. Оптимальними термінами виконання вітректомії у пацієнтів з наслідками вибухових травм в наших дослідженнях були з 8 до 14 доби після отримання травми.