Ефективність ад’ювантної інтерферонотерапії (альфа-2b-інтерферону) при органозберігаючому (фотодеструкція, брахітерапія) лікуванні меланоми хоріоїдеї

Abstract

Увеальна меланома (УМ) становить загрозу не тільки органу зору, але і життю пацієнта. Перевагою органозберігаючого лікування у пацієнтів з УМ є те, що у 41 - 52% випадків вдається зберегти зорові функції. Відомо, що інтерферони посилюють чутливість пухлин і активізують функцію протипухлинної резистентності організму. Проведені нами попередні дослідження ефективності інтерферонотерапії (ІФТ) у поєднанні з ксеноновою фотокоагуляцією (КФ), а також з брахітерапією (БТ) показали, що активність регресії УМ відбувалася більш активно. Мета. Вивчити ефективність ад’ювантної ІФТ при проведенні органозберігаючому лікуванні в комплексі з КФ, транспупілярною термотерапією (ТТТ), а також поєднання їх з БТ у пацієнтів з УМ. Матеріал та методи. Аналіз проведено у 702 пацієнтів з МХ (чоловіків – 317, (51,7+0,15) років, жінок – 385, (53,1+0,13) років), яким в якості органозберігаючого лікування застосовувались наступні методи лікування: КФ, ТТТ, БТ та ІФТ. Результати. Результати клінічних досліджень показали, що включення альфа-2b-інтерферону в комплекс органозберігаючого лікування УМ (КФ та ії поєднання з БТ) дозволяє досягти позитивного клінічного результату при малих пухлинах до 88,7%, а при середніх – 90,7%, тоді як в контрольній групі 64,0% і 76,2% відповідно. Важливо відмітити, що суттєвої різниці в ефективності ІФТ і ТТТ та їх поєднання з БТ не відмічено. Відмічено, що у хворих, у яких спостерігалась часткова регресія пухлини на чотирнадцятий день в наступні періоди (через 3 міс. до 3,5 років) регресії пухлини проходила більш активно у порівнянні з групою пацієнтів у яких спостерігався ріст або відсутність змін проміненції пухлини у період дослідження. Показано, що динаміка регресії пухлини після проведеної ТТТ, БТ і ІФТ більш активно проходила в групі пацієнтів, у яких було відмічено зменшення пухлини на 14-й день від початку лікування, тоді як у групі пацієнтів, у яких спостерігалось збільшення пухлини, регресія пухлини проходила менш інтенсивно. Таким чином, комплексний підхід до проведення органозберігаючого лікування пацієнтів з УМ ока, з врахуванням клінічних критеріїв, а також включення альфа-2b-інтерферону в комплекс органозберігаючої терапії внутрішньоочних меланом дозволяє досягти більш високого клінічного результату. Висновки. 1. Ефективність комбінованого органозберігаючого лікування (КФ, ТТТ і БТ) у пацієнтів з УМ ока у значній мірі визначається клінічними параметрами пухлини. 2. Включення альфа-2b-інтерферону (лаферобіону) у комплекс органозберігаючого лікування (КФ та ії поєднання з БТ) у пацієнтів з УМ активізує процес регресії пухлини і підвищує клінічний результат при малих пухлинах до 88,7%, а при середніх – 90,7%, тоді як у контрольній групі - 64,0% і 76,2% відповідно. 3. В залежності від клінічної реакції УМ (зменшення, без змін і збільшення) на 14 день від початку лікування можна прогнозувати чутливість пухлини до лікувальних факторів і результату лікування.