Особливості шовної фіксації ІОЛ в ускладнених випадках

Abstract

Актуальність. За останні роки хірургія катаракти вийшла на новий рівень завдяки використанню фемтосекундного лазеру. Ризики інтра- та післяопераційних ускладнень знизились не тільки при проведенні планової стандартної факоемульсифікації, а й при проведенні хірургічного втручання в ускладнених випадках. Актуальним на даний час є впровадження систем комп’ютерної навігації Verion та Argos (Alcon) в алгоритм діагностики хворих катарактою у випадках сублюксації кришталика, що дозволяє максимально зменшити ризик рефракційних помилок в таких випадках. Мета. Вивчити ефективність оперативного лікування хворих на катаракту ускладнену слабкістю цинових зв’язок з використанням сучасних комп’ютерних систем навігації та фемтосекундного лазеру. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилося 40 хворих (40 очей) на катаракту ускладнену слабкістю цинових зв’язок без супутньої офтальмопатології. Вік хворих становив від 45 до 73 років. Всі операції були виконані одним хірургом з використанням операційної системи «Centurion». У всіх випадках факоемульсифікація катаракти супроводжувалася застосуванням фемтосекундного лазера. У передопераційному періоді для вибору типу та сили ІОЛ використовувався комплекс діагностичних приладів, таких як навігаційна система Verion, Argos, світловий біометр Lensar LS900, ультразвуковий біометр Ocuscan. Під час лазерного етапу операції застосування інтегрованого ОКТ у фемтосекундному лазері дозволило оцінити положення кришталика в оці, наявність дефектів цинових зв’язок. Термін спостереження за хворими після операції склав 42±2,5 діб. Результати. У всіх випадках операції пройшли без ускладнень. Завдяки виконанню точної, запрограмованої центральної капсулотомії за допомогою фемтосекундного лазеру, у всіх випадках ІОЛ займала центральне положення навіть у випадках шовної фіксації ІОЛ до склери чи райдужної оболонки. Гострота зору (ГЗ) в перші три дні після операції у обстежених хворих склала 0,75±0,02. В наступному відмічалось підвищення ГЗ до 0,92± 0,03 – через 1 через один місяць після операції. У всіх випадках внутрішньоочний тиск в післяопераційному періоді та до кінця спостереження за хворими знаходився в межах норми. Використання фемтосекундного лазера та систем навігації Verion та Argos дозволило стандартизувати алгоритм тактики лікування хворих на катаракту ускладнену слабістю цинових зв’язок та значно знизити ризик розвитку інтра- та післяопераційних ускладнень. Висновки. Використання сучасних комп’ютерних систем Verion та Argos на етапі планування та оперативного лікування хворих сублюксованою катарактою дозволяє досягнути запрограмованого рефракційного результату і підвищити ефективність реабілітації, завдяки зменшенню помилок в розрахунках інтраокулярної лінзи (ІОЛ). Шовна фіксація ІОЛ у хворих після використання фемтосекундного лазеру проходить з меншим % ускладнень завдяки точному виконанню лазерної капсулотомії та фрагментації кришталика.