Порівняльний аналіз досліджень окорухових патернів і зорових фіксацій у дітей після лазерного лікування ретинопатії недоношених

Abstract

Актуальність. Ретинопатія недоношених (РН) – це тяжке вазопроліферативне захворювання, що уражає сітківку у глибоко недоношених дітей і без своєчасного лікування може призводити до незворотної втрати зору. Лазерна коагуляція аваскулярних зон сітківки є стандартним методом лікування прогресуючих стадій РН, проте навіть після успішного втручання у пролікованих дітей можуть зберігатися віддалені функціональні порушення. До них належать зниження гостроти зору, аномалії рефракції (міопія, астигматизм), окорухові порушення (страбізм, нестабільність погляду). Окорухові патерни є важливим індикатором стану зорової системи та нейросенсорної інтеграції. Вивчення параметрів фіксацій та саккад дозволяє оцінити ефективність механізмів стабілізації погляду, швидкість і точність перенесення візуальної уваги, що є критично важливим для нормального розвитку зорових та когнітивних функцій. Попри наявність досліджень, присвячених оцінці окорухових порушень у дітей з РН, системне порівняння окорухових патернів між різними групами дітей – доношеними, передчасно народженими без РН, пролікованими та тими, у кого відбувся спонтанний регрес РН – досі залишається обмеженим. У цьому дослідженні аналізуються характеристики окорухових патернів та зорових фіксацій у дітей віком 6–13 років, з урахуванням їхнього офтальмологічного анамнезу. Основна увага приділяється оцінці стабільності зорової фіксації, частоти та амплітуди саккад, їх варіабельності, а також аналізу можливих адаптаційних механізмів, що виникають після лазерного лікування РН. Дослідження допоможе краще зрозуміти довготривалі наслідки РН для окорухових функцій і може сприяти покращенню підходів до реабілітації зорової системи в цієї категорії дітей. Мета. Метою цього дослідження є оцінка окорухових патернів та зорових фіксацій у дітей віком від 6 до 13 років, які мають в анамнезі ретинопатію недоношених, після лазерного лікування та саморегресу. Дослідження спрямоване на вивчення довготоривалого впливу цього стану на стабільність зорової фіксації, амплітуду та кількість саккад, а також на параметри затримки та точності під час виконання завдань на просаккади. Також у нашому дослідженні ми ставимо на меті пошук закономірностей за різними параметрами та пошуку характерних проявів для різних станів. Особлива увага приділяється порівнянню цих характеристик між дітьми, які пройшли лікування лазерною коагуляцією, тими, у кого ретинопатія регресувала, та дітьми без порушень зорової системи. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь чотири групи дітей: 13 пацієнтів із ретинопатією недоношених, яким була виконана зливна лазерна коагуляція аваскулярних зон сітківки, 9 дітей із ретинопатією недоношених, у яких захворювання регресувало спонтанно, 6 передчасно народжених дітей без ретинопатії, а також контрольна група з 21 дитини з міопією без інших порушень зору. Для оцінки зорових фіксацій та саккад використовували систему дистанційного стеження за поглядом айтрекер EyeLink 1000 Plus (SR Research Ltd., Канада). Побудову експерименту виконували за допомогою програмного забезпечення Experiment Builder (SR Research Ltd., Канада). Тестування проводили у сидячому положенні з фіксацією погляду на моніторі, розташованому на відстані 650 мм. Тривалість стимуляції становила 15 секунд під час бінокулярного перегляду. Стимул для фіксації мав діаметр 30 мм, був помаранчевого кольору та відображався на чорному фоні. Центрована точка фіксації демонструвалася протягом 3000 мс, після чого змінювалася на периферійний стимул, який залишався на екрані ще 3000 мс. Виконували завдання на просаккади, що передбачало переміщення погляду до горизонтальних і вертикальних мішеней. У цьому тесті вимірювали такі параметри: середню амплітуду саккад, медіанну амплітуду саккад, стандартне відхилення амплітуди саккад, кількість саккад, стандартне відхилення тривалості фіксацій, середню тривалість фіксацій, кількість фіксацій та медіанну тривалість фіксацій. Результати. У дітей після лазерного лікування ретинопатії недоношених зафіксовано зниження середньої тривалості фіксацій до 543,1 мс порівняно з контрольною групою (923,3 мс, p=0,003). Кількість фіксацій становила 32,0 проти 20,8 відповідно (p=0,005). Середня амплітуда саккад у групі після лікування становила 4,26°, тоді як у контрольній групі становила 5,89° (p=0,014). Кількість саккад у пролікованій групі — 31,4, у контрольній — 19,9 (p=0,004). Варіабельність тривалості фіксацій у дітей після лікування була нижчою (440,9 мс), ніж у групі з міопією (1065,6 мс, p=0,002). Кореляційний аналіз виявив сильний негативний зв’язок між кількістю фіксацій та їхньою середньою тривалістю (r = –0,949, p<0,05), позитивний зв’язок між кількістю фіксацій та кількістю саккад (r = 0,999, p<0,05), а також помірний позитивний зв’язок між варіабельністю амплітуди саккад і середньою амплітудою (r=0,630, p<0,05). Порівняння інших груп — дітей із саморегресом ретинопатії недоношених та передчасно народжених без ретинопатії — з контрольною групою не виявило статистично значущих відмінностей за проаналізованими параметрами. Висновки. У дітей після лазерного лікування ретинопатії недоношених виявлено коротшу тривалість фіксацій, збільшену кількість фіксацій і саккад, а також знижену амплітуду саккад та варіабельність тривалості фіксацій у порівнянні з контрольною групою дітей із міопією. Виявлені особливості окорухової поведінки можуть свідчити про порушену стабільність фіксації та змінені механізми регуляції окорухових рухів, ймовірно пов’язані з впливом лазерного лікування або тяжкістю початкового стану недоношеності. Кореляційний аналіз показав тісні (r > 0,9) взаємозв’язки між основними параметрами: збільшення кількості фіксацій асоціюється зі зниженням їх тривалості та зростанням кількості саккад, що може вказувати на компенсаторні стратегії візуального процесингу в умовах окорухової нестабільності. Порівняння з іншими клінічними групами (діти з саморегресом РН і передчасно народжені без РН) не виявило статистично значущих відмінностей у порівнянні з контрольною групою, що дозволяє припустити, що саме лазерне лікування або тяжчого перебігу РН на розвиток окорухової системи. Отримані дані вперше демонструють особливості окорухових патернів та зорових фіксацій у дітей після лазерного лікування ретинопатії недоношених у порівнянні з доношеними дітьми з міопією. Виявлені відмінності свідчать про формування специфічного профілю окорухової поведінки в цій категорії пацієнтів. Подальші дослідження є доцільними та актуальними для поглибленого розуміння механізмів цих змін і визначення їхнього клінічного значення.