ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТРАНСУДАТИВНЕ ВІДШАРУВАННЯ ПІГМЕНТНОГО ЕПІТЕЛІЮ СІТКІВКИ ПРИ ВІКОВIЙ ДЕГЕНЕРАЦІЇ МАКУЛИ

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 – офтальмологія. – ДУ «Інститут очних хвороб i тканинної терапiї iм. В. П. Фiлатова НАМН України», Одеса, 2018. Дисертація присвячена актуальній задачі клінічної офтальмології – підвищенню ефективності лікування пацієнтів з трансудативним відшаруванням ПЕС при ВДМ шляхом застосування ТА на підставі вивчення його впливу на структурні особливості сітківки та гостроти зору в динаміці у віддалені терміни. Під спостереженням знаходились 52 пацієнта (54 ока) з трансудативним відшаруванням ПЕС при ВДМ. Всі пацієнти були розділені на дві групи: з інтравітреальним введенням 0,1 мл (4 мг) ТА – 22 пацієнта (22 ока) і з субтеноновим введенням 0,5 мл (40 мг) ТА – 30 пацієнтів (32 ока). Застосування інтравітреальних і субтенонових введень ТА в пацієнтів із трансудативним відшаруванням має однакову ефективність та сприяє збереженню гостроти зору протягом 36 місяців. Використання ТА дозволило протягом усього періоду спостереження домогтися повного прилягання відшарування ПЕС в 37% випадків. У хворих з великими показниками початкової висоти та протяжності трансудативного відшарування ПЕС в 60% випадків спостерігалося повне прилягання відшарування ПЕС проти 23,5% випадків у хворих з меншими розмірами відшарування ПЕС. Ключові слова: вікова дегенерація макули, трансудативне відшарування пігментного епітелію сітківки, висота відшарування пігментного епітелію сітківки, протяжність відшарування пігментного епітелію сітківки, гострота зору, інтравітреальна ін'єкція, субтенонова ін'єкція, тріамцинолону ацетонід.