Короткозорість діагностика і лікування

Abstract

Міопія в останні десятиліття набуває масштабів епідемії та займає перше місце серед аномалій рефракції. До 2050 року половина населення світу (близько 5 мільярдів чоловік), ймовірно, матиме міопічну рефракцію, при цьому п’ята частина припадатиме на міопію високого ступеня. В Україні більше 10 млн. осіб страждають на міопію, з них близько 2 тисяч осіб щорічно визнаються інвалідами внаслідок короткозорості і близько 6 тисяч перебувають на обліку в медико- соціально-експертних комісіях. Ускладнена міопія в Україні займає перше місце в структурі причин сліпоти і слабкого зору серед дитячого населення (32,7%). Тісний зв’язок міопії і зіничної реакції обумовлює інтерес до вивчення зіничних реакцій, які могли б стати об’єктивним критерієм оцінки вегетативного забезпечення акомодації при її порушеннях і сприяли вибору патогенетично обґрунтованого лікування короткозорости. Мета – визначити значимість даних пупілографії для вибору метода лікування порушень акомодації і міопії у дітей та оцінити ефективність терапії різними методами. Матеріал і методи дослідження. 385 пацієнтів (728 очей). Хворі були розподілені: 1 група – школярі 6-10 років; 2 група – підлітки 11-15 років; 3 група – студенти 16-25 років; 4 група – працюючі пацієнти віком від 26 років. За кардіоваскулярним вегетативним індексом Кердо хворі були розділені на нормотоніків, симпатотоніків і парасимпатотоніків. Пупілографічне дослідження проводили за допомогою комп’ютерного окулографа «ОК-2». Досліджували акомодаційну реакцію при переведенні погляду з 100 см на 10 см. Визначали максимальну площу розширеної зіниці (S max); мінімальну площу звуженої зіниці (S min); тривалість латентного та активного періодів звуження (Т2 і Т3) та розширення зіниці (Т5 і Т6). Результати. За ознаками осьового компоненту – ПЗО 24,3 мм – сила заломлення рогівки 43,86 дптр. Зі значеннями ПЗО ≤ 24,3 мм і силою заломлення рогівки > 43,86 дптр - рефракційна міопія; з ПЗО > 24,3 мм і силою заломлення рогівки ≤ 43,86 дптр – осьова. Пацієнти з ПЗО > 24,3 мм і силою заломлення рогівки > 43,86 дптр – змішана, з ПЗО ≤ 24,3 мм і силою заломлення рогівки ≤ 43,86 дптр– комбінована міопія. Для диференційної діагностики міопії за осьовим і рефракційним типами, на основі розрахунку взаємовідношень глибини передньої камери, товщини кришталика і сагітальної довжини скловидного тіла були обчислені коефіцієнти К1 і К2, що відображують положення іридо-кришталикової діафрагми (за аналогією взаємовідношень: (Завгородняя Н.Г., Пасечникова Н.В., 2010)). Методи лікування хворих зі спазмами акомодації і міопією слабкого ступеня включали інстиляцію препаратів циклопентолату 1% і фенілефрину 2,5% за схемою (4 дні інстиляції фенілефрину 2,5%, далі – 1 день інстиляції циклопентолату 1% на ніч з наступною дводенною перервою) протягом місяця. Хворі зі слабкістю акомодації проходили курс апаратного лікування, що включав транскраніальну стимуляцію на приладі ЕТРАНС (електричні імпульси постійного та змінного струму силою від 0,6 до 1,5 мА, частотою імпульсів 78 Гц, тривалість сеансу 15 хв), або фосфенелектростимуляцію (ФЕС). У дітей зі спазмами акомодації (СА) максимальна площа зіниць (Smax) залежала тільки від балансу ВНС і не залежала від віку дітей: у парасимпатотоніків була в середньому 21,9±5,6 мм2, у симпатотоніків – 27,5±4,1 мм2 (на 46-53% менше, ніж у здорових симпатотоніків), в цілому – 23,94±5,5 мм2 (ДІ 95% 22,8-25,0). Мінімальна площа зіниць (Smin) у всіх дітей складала у середньому 11,8±3,8 мм2 і не залежала від віку дітей та тонусу ВНС. Тривалість періодів звуження зіниці (Т2 і Т3) у дітей зі спазмами акомодації була більша, ніж у здорових осіб: у парасимпатотоніків на 37-50%, у симпатотоніків – на 54-102%. Латентний період розширення зіниці (Т5) був довшим у парасимпатотоніків – на 77-150%; у симпатотників – на 210- 311%. Всі діти зі слабкістю акомодації за індексом Кердо була симпатотоніками, які мали показники зіничних реакцій такі ж, як у здорових дітей. Smax склала 49,3±13,8 мм2 (ДІ 95 % 47,1-51,6), Smin – 21,9±9,0 мм2. Порівняно зі спазмом акомодації при слабкості акомодації площа зіниць була значно більшою, а тривалість періодів звуження та розширення зіниць коротшими. Діти зі спазмами акомодації були проліковані мідриатиками протягом 1 місяця за запропонованим алгоритмом. Резерви акомодації за Дашевським до лікування в усіх хворих не перевищували 2,0 дптр, після лікування вони підвищилися до 3,0-3,5 дптр. Також у всіх пацієнтів після лікування підвищилася некоригована гострота зору. У дітей зі слабкістю акомодації після курсу лікування методом ТЕС гострота зору вдалину і показники акомодації покращилися відповідно на 65% і 136%, після ФЕС – на 40% і 127%. Максимальна площа зіниць після ТЕС зменшилася на 3%, що може свідчити про її парасимпатичний вплив. Також після ТЕС скоротилася тривалість періодів звуження зіниці – латентного (Т2) на 10% і активного (Т3) на 16%. Висновки Пупілографічни дани площі зіниць в межах 22,8-25,0 мм2 і спазмі акомодації слід призначати лікування мідриатиками. При Smax 47,1-51,6 мм2 і слабкості акомодації показані транскраніальна електростимуляція або фосфенелектростимуляція Для диференціальної діагностики осьової і рефракційної міопії були обчислені коефіцієнти К1 і К2, які відображують положення іридо- кришталикової діафрагми (Патент України № 91371). Коефіцієнти К1 ≥ 31 і К2 ≥ 34 вказують на рефракційний тип міопії, К1 < 31 і К2 < 34 свідчать про осьовий тип міопії. Коефіцієнти К1 і К2 доцільно застосовувати для прогнозування результату ортокератологічного лікування. Встановлено значний ефект стабілізації міопії в процесі використання ОК лінз у пацієнтів з коефіцієнтом К1 ≥ 31 в 82% випадків і К2 ≥ 34 в 77% випадків. Розроблені показання для застосування рефракційної терапії у хворих на короткозорість з урахуванням типів міопії.