Концентрація фактора росту ендотелію судин в склоподібному тілі і особливості вітректомії у пацієнтів з проліферативною діабетичною ретинопатією після інтравітреальної ін’єкції різних доз афліберсепта

Abstract

Актуальність. Вітректомія (ВЕ) вважається ефективним методом лікування проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДРП). Ряд авторів у своїх дослідженнях повідомляли про введення препаратів інгібіторів ФРЕС в якості допоміжної терапії перед ВЕ значно зменшуючи інтраопераційні геморагічні ускладнення, скорочуючи час хірургічного втручання, і, отже, покращуючи хірургічні результати [1-4]. Мета. Визначити рівень фактору росту ендотелію судин в склоподібному тілі і особливості вітректомії у хворих на проліферативну діабетичну ретинопатію після попереднього інтравітреального введення різних доз афліберсепта. Матеріал і методи. Під нашим спостереженням знаходилось 75 хворих (75 очей) з ПДРП, Пацієнти були розподілені на 3 групи. 1 група контролю (31 очей), цим пацієнтам проводилася тільки ВЕ, 2 група (17 очей) за 3 - 5 діб до ВЕ пацієнтам проводилася інтравітреальна ін’єкція 1,0 мг афліберсепта, 3 група (27 очей) за 3 - 5 діб до вітректомії пацієнтам проводилася інтравітреальна ін’єкція 2,0 мг афліберсепта. На 3-5 добу після інтравітреальної ін’єкції всім пацієнтам виконувалась стандартна трьохпортова 25G вітректомія. Результати. Рівень ФРЕС в групі контролю коливався від 15,60 до 2659 пг/мл і в середньому склав 997,0±151,8 пг/мл. Рівень ФРЕС в групі пацієнтів яким попередньо вводили 1,0 мг афліберсепта коливався від 12,40 до 2210 пг/мл і в середньому склав 439,3±170,0 пг/мл. Рівень ФРЕС в групі пацієнтів, яким попередньо вводили 2,0 мг афліберсепта коливався від 9,10 до 1915 пг/мл і в середньому склав 391,7±96,8 пг/ мл. Є статистично значущі відмінності в рівні ФРЕС в склоподібному тілі між групою контролю і двома групами після інтравітреального введення різних доз афліберсепта (р1-2 = 0,008, р1-3 = 0,01). Тривалість операції в групі контролю в середньому склала 43,7±1,0 хв, в групі пацієнтів після інтравітреального введення 1,0 мг афліберсепта 29,9±3 хв, в групі пацієнтів після інтравітеального введення 2,0 мг афліберсепта 30,1±1,0 хв. Використання афліберсепта (1,0 мг або 2,0 мг) статистично значимо скорочує загальний час хірургічного втручання (р 1-2 = 0,00011, р 1-3 = 0,00012). Незначна інтраопераційна кровотеча в групі контролю розвинулася у 1 хворого (3,2%), помірна інтраопераційна кровотеча у 22 (71,0%) хворих, виражена у 8 (25,8%) хворих. У групі пацієнтів після інтравітреального введення 1,0 мг афліберсепта незначна інтраопераційна кровотеча розвинулася у 14 (82,4%) хворих, помірна у 3 (17,6%) хворих. У групі пацієнтів після інтравітреального введення 2,0 мг афліберсепта незначна інтраопераційна кровотеча розвинулася у 23 (85,2%) хворих, помірна у 4 (14,8%) хворих. У групі контролю на 5 очах (16%) необхідно було провести тимчасову тампонаду вітреальної порожнини ПФД (р 1-2 = 0,08 і р 1-3 = 0,03). Висновки. Інтравітреальне введення афліберсепта (1,0 мг чи 2,0 мг) достовірно знижує рівень ФРЕС у скловидному тілі у пацієнтів з неоваскулярно-гліальною формою проліферативної діабетичної ретинопатії. Комбінація передопераційної інтравітреальної ін’єкції афліберсепта (1,0 мг чи 2,0 мг) з подальшою вітректомією є ефективним методом хірургічного лікування пацієнтів з проліферативною діабетичною ретинопатією, дозволяє скоротити операційний час, та зменшує ризик інтраопераційних геморагічних ускладнень.