Про доцільність використання морфометрії при гістологічному аналізі стану структур сітківки очей тварин при експериментальній діабетичній ретинопатії

Abstract

Актуальність. Результати багаторічних досліджень кількох моделей діабетичної ретинопатії (ДР), отримані в нашій лабораторії та багаторазово опубліковані в періодичній пресі та монографії Е.В. Мальцева та співавторів, 2018, показали, що сітківки лабораторних тварин з таким захворюванням (щур, миша та кролик) розрізняються за ступенем прояву в них ознак нейродегенерації. Найбільш значними вони виявилися при дитизоновій моделі цукрового діабету (ЦД) кролика (у щурів та мишей це захворювання викликалося стрептозотоцином). Ціль. Проте кількісна оцінка ступеню вираженості ознак дегенерації у структурах сітківки методами морфометрії не проводилась. Разом з тим, така оцінка не тільки підвищить доказовість результатів дослідження, а й особливо необхідна для підтвердження ефективності будь-якого фактору, гіпотетично здатного вплинути на процес нейродегенерації сітківки. Матеріали та методи. Морфометричним визначенням підлягають архівні очі мишей лінії СВА/С 57В1хК/F1, які вже є в нашому розпорядженні, з давністю у них ЦД 2 і 6 міс і щурів лінії Вістар з аналогічним захворюванням тривалістю 3 міс, а також кроликів, у яких після введення дитизону пройшло 6– 7 год (фаза гіпоглікемії), 33–36 год (початок фази вторинної стійкої гіперглікемії) та 16 – 17 тижнів (розвинений ЦД). Звісно, що ніякого лікування чи спеціальної дієти тварини не отримували. Для морфометричних підрахунків використовується класична гістологічна методика з використанням окуляр-мікрометра, ціна поділу якого визначається за допомогою об'єкт-мікрометра при заданому збільшенні мікроскопа. Недолік даного методу, за всієї його надійності, відомий – це висока трудомісткість. Результати. В якості показників нейродегенерації сітчастої оболонки є доцільним використовувати наступні: зміна її загальної ширини, потім окремо ширини таких шарів як пігментний епітелій, а в сенсорній частині сітківки - фоторецептори, зовнішній ядерний, зовнішній сітчастий, внутрішній ядерний, внутрішній сітчастий, і гангліозні волокна. Не менш корисно підрахувати кількість рядів нейронів в обох ядерних шарах. Зрозуміло, що всі ці показники визначаються в порівнянні з аналогічними значеннями, характерними для сітківки нормальних кроликів тієї ж породи (Шиншила) аналогічного віку, а також щурів та мишей названих вище ліній. У цьому повідомленні наводяться перші отримані результати морфометрії ширини сітківки та кількості рядів нейронів у зовнішньому та внутрішньому ядерних шарах цієї оболонки ока щурів Вістар, хворих на ЦД протягом 3 місяців, у порівнянні з контролем. У всіх випадках фігурують середнє значення показника (М) та стандарт розподілу вибірки (SD). Ширина сітківки контрольних щурів становить 252,9±55,45 мкм, кількість рядів ядер у зовнішньому ядерному шарі 11,3±3,18, а у внутрішньому ядерному їх 4,6±1,62. Відповідні показники в сітківці щурів, хворих на ЦД протягом 3 місяців, наступні: ширина сітківки 262,1 ± 39,31 мкм, кількість рядів ядер у зовнішньому ядерному шарі 11,7 ± 2,87 і у внутрішньому ядерному їх 4,7 ± 0 ,82. (Р>0,05 у всіх випадках). Висновок. Жоден з трьох наведених вище цифрових показників достовірних відмінностей між сітчастими оболонками очей щурів, хворих на ЦД протягом 3 місяців, і контрольних тварин немає.