Значення рухів очей у діагностиці нейроофтальмологічних захворювань
Вантажиться...
Файли
Дата
Автори
ORCID
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Порушення окорухових функцій є частими супутниками нейроофтальмологічних захворювань і можуть виступати не лише проявами ураження зорового аналізатора, а й маркерами соматичних, психічних і когнітивних патологій. Окорухові м’язи забезпечують точне спрямування зображення на центральну зону сітківки (fovea), завдяки чому досягається максимальна гострота зору. Ці рухи тісно пов’язані з положенням голови, тіла та навколишнім середовищем.
Окорухова система включає як «макрорухи» - (саккади, вергенції, плавне стеження), так і «мікрорухи» (мікросаккади, дрейф, тремор). Саккади– швидкі, стереотипні рухи, які переміщують зображення цікавого об’єкта, який цікавить на fovea. Дрейф– повільний компенсаторний рух, що підтримує стабільне положення зображення невеликого об’єкта на сітківці. Вергенції– дискон’юговані рухи очей у протилежних напрямках (конвергенція або дивергенція), що забезпечують бінокулярну фіксацію.
Для стабілізації зображення на сітківці функціонують:
Фіксаційна система, яка зберігає зображення об’єкта на fovea при нерухомій голові.
Вестибулоокулярний рефлекс (VOR)– стабілізує зображення під час швидких рухів голови.
Оптокінетичний рефлекс (ОКН)– відповідає за підтримку зорової фіксації під час руху об’єкта.
Контроль за рухами очей здійснюється корою головного мозку: задні відділи відповідають за рефлекторні, а лобові поля – за довільні рухи. При цьому всі 12 пар черепно-мозкових нервів прямо чи опосередковано залучені в окорухові реакції, зокрема ІІІ, IV, VI нерви.
Оцінка стану окорухових функцій має високу нейротопографічну цінність. Зокрема, між’ядерна офтальмоплегія, яка є наслідком ураження медіального поздовжнього пучка (MLF), проявляється порушенням горизонтального погляду та вказує на рівень ураження стовбура мозку. Окремі типи рухів очей є специфічними діагностичними маркерами системних захворювань. Наприклад: порушення «вертикальних саккад» спостерігається при хворобі Німанна-Піка – спадковій патології, пов’язаній із порушенням ліпідного метаболізму; уповільнення вертикальних саккад і поява сакадичних осциляцій характерні для прогресуючого над’ядерного паралічу (ПНП) – тяжкого нейродегенеративного стану. Саккади – це швидкі узгоджені рухи очей, які виникають мимовільно, рефлекторно або як частина швидкофазового компоненту ністагму. Вони генеруються у структурах стовбура головного мозку за участю мозочка (черв’як, ядро намету, флокулус), який забезпечує калібрування сакад. Відомі ключові нейрофізіологічні елементи: «вибухові нейрони «активізуються за 10–12 мс до сакади та передають сигнал до мотонейронів; «паузові нейрони» здійснюють тонічне гальмування, запобігаючи спонтанним рухам; їхня активність припиняється за 15 мс до сакади; «інгібіторні вибухові нейрони» гальмують антагоністичні м’язи під час руху. Ядра черепно-мозкових нервів реалізують рухи очей відповідно до команд з вищих центрів управління.
Висновок. З огляду на складну анатомо-функціональну організацію системи рухів очей, їхні порушення часто є одними з перших проявів загальних захворювань нервової системи. Такі порушення можуть вказувати на наявність хвороби Паркінсона, Альцгеймера, прогресуючого над’ядерного паралічу, вертіго, гіпоталамічних синдромів тощо, а також точно локалізувати рівень ураження. Своєчасне виявлення та коректне трактування окорухових порушень дозволяє не лише поліпшити діагностику, а й своєчасно направити пацієнта до відповідного фахівця та розпочати лікування.
Опис
Ключові слова
Бібліографічний опис
Бойчук ІМ. Значення рухів очей у діагностиці нейроофтальмологічних захворювань. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Філатовські читання 2025: Актуальні проблеми офтальмології»; 15-16 травня 2025; Одеса, Україна. Одеса: Бондаренко М.О., 2025. c. 186-188.