Застосування фотодинамічної терапії з хлорином Е6 в лікуванні пацієнтів з хронічною формою центральної серозної хоріоретинопатії (пілотне дослідження)

Abstract

Актуальність. Фотодинамічна терапія (ФДТ) являється патогенетично обґрунтованим методом лікування хронічної форми центральної серозної хоріоретинопатії (ЦСХРП). Ефективність ФДТ з вертепорфіном обумовлена короткочасною хоріокапілярною гіпоперфузією та тривалим хоріоїдальним ремоделюванням, що призводить до зниження хоріоїдального навантаження та судинної гіперпроникності. Однак дана методика може призводити до розвитку низки ускладнень, таких як: хоріоїдальна ішемія, атрофія судинної оболонки, відрив пігментного епітелію сітківки (ПЕС), формування вторинної субретинальної неоваскуляризації, а також атрофія ПЕС та фоторецепторів. Для зменшення ризику ускладнень використовується ФДТ з половинною дозою вертепорфіну або зі зниженою щільністю впливу. Незважаючи на клінічний прогрес у лікуванні ЦСХРП, деякі питання безпеки та ефективності ФДТ залишаються невирішеними. Отже, пошук та вивчення нових фотосенсибілізаторів залишаються актуальними. Мета. Оцінити застосування фотодинамічної терапії з хлорином Е6 в лікуванні пацієнтів з хронічною формою центральної серозної хоріоретинопатії. Матеріал та методи. Представлена робота є проспективним, одноцентровим, пілотним дослідженням 39 пацієнтів (39 очей) з хронічною ЦСХРП. Головним досліджуваним показником була гострота зору з максимальною корекцією та безпека лікування на 12 місяці спостереження. Другорядні показники: центральна товщина сітківки (ЦТС), максимальна висота субретинальної рідини (СРР), субфовеальна товщина судинної оболонки (СТСО), кількість виконаних сеансів ФДТ на 12 місяці спостереження. Результати. Середній вік пацієнтів склав 40±15 років, 87% (34 пацієнта) були особами чоловічої статі. За 12 місяців моніторингу не було відмічене жодного системного побічного ефекту під час або після лікування, ФДТ загалом добре переносилася в усіх випадках. Через 12 місяців спостерігалось підвищення середньої гостроти зору з максимальною корекцією у порівнянні з початковою з 0,49±0,25 до 0,63±0,28 (р=0,001). На 12-му місяці середня ЦТС і максимальна висота СРР статистично значимо зменшилась в порівнянні з початковими показниками з 335±95 до 219±69 мкм (р=0,001) та з 149±84 до 32±86 мкм (р=0,001), відповідно. До початку лікування середня СТСО була 472±158 мкм, а на 12-му місяці спостереження склала 460±160 мкм (р=0,09). Під час завершального візиту повна резорбція СРР була зафіксована в 82% (32 пацієнта). Протягом всього періоду спостереження 32 пацієнтам був проведений 1 сеанс ФДТ, 2 пацієнтам виконано 2 сеанси і 5 пацієнтам ‒ 3 сеанси. Середня кількість сеансів ФДТ становила 1,3±0,7. Висновки. ФДТ з хлорином Е6 є безпечним та ефективним методом лікування хворих на хронічну ЦСХРП. ФДТ з хлорином Е6 призводить до повного регресу СРР у 82% випадків у хворих на хронічну ЦСХРП на 12 місяці спостереження.