ОФТАЛЬМОТОНУС ПРИ КЕРАТОКОНУСІ

Abstract

Введення. Кератоконус (КС) відноситься до генетично обумовленим прогресуючим ектазіям рогівки, що характеризується витонченням та деформацією рогівки, невиправленим астигматизмом. Етіологія КС остаточно не з'ясована, що ускладнює можливість патогенетичного лікування даного захворювання. Вивчено багато аспектів патогенезу кератоконуса, але пускові механізми цього патологічного процесу в рогівці, фактори, що провокують його, залишаються невідомими. Не виключена роль офтальмотонуса в розвитку даної патології рогівки. В цей час немає єдиної думки про стан офтальмотонуса у пацієнтів з кератоконусом. В результаті наших гоніоскопічних досліджень 186 очей (93 хворих) на кератоконус було виявлено, що майже у всіх хворих (91,7%) спостерігаються зміни в зоні дренажу в більшій чи меншій мірі (Івановська О.В., Чокова І.Б., 2000). Довжина охоплення ідентифікаційних зон кута передньої камери залишками мезодермальної тканини (з невеликими інтервалами або у вигляді окремих ділянок, розкиданих по периметру) становила 1-2 третини периметра кута. Клінічний аналіз показав, що розвиток КС в очах з вираженою аномалією дренажної зони кута передньої камери достовірно відбувається в більш ранньому віці і прогресує швидше. Наявність ознак дисгенезу мезодермальної тканини в області фільтраційної зони кута передньої камери передбачає підвищення офтальмотонуса, зміну гідродинаміки ока. Мета дослідження. Визначити роль і місце офтальмотонуса у розвитку кератоконуса та відзначити ефективність пропонованої непроникаючої глибокої склеректомії при прогресуючому кератоконусі. Матеріали і методи. Дослідження зазнало 115 хворих (220 очей) на кератоконус I-V стадії. Виконано оперативне втручання - непроникаюча глибока склеректомія (НГСЕ) на 46 очах 40 хворих з прогресуючим кератоконусом 1У - У стадії у віці від 15 до 58 років (32,43 +/- SD 13,01). До операції товщина рогівки склала від 108 до 406 мкм, у середньому (316, 81 +\- SD 95,24) мкм, ТВОТ (апланаційна тонометрія) спостерігався – від 12,0 мм до 28,0 мм Hg, у середньому, склав (20,802 +/-SD 3,414) мм Hg. ТВОТ за таблицею розрахунку ВОТ при кератоконусі з перерахунком на центральну товщину рогівки (ЦТР) (Kolhaas M. et al., 2006) - спостерігався – від 25,0 мм до 39,0 мм Hg, у середньому, склав (30,21 +/- SD3,005) мм Hg. Гострота зору склала від 0,02 до 0,09, не кор. Показання до НГСЕ: прикриття кута передньої камери залишками мезодермальної тканини й порушення гідродинамічних показників при: прогресуванні ектазії рогівки, гострому набряку рогівки, як профілактика незворотного мідріазу при наскрізної кератопластики, при хворобі Дауна, стану після ДЦП. Критерії ефективності НГСЕ: нормалізація гідродинамічних показників, стабільність гостроти зору, сили заломлення рогівки, товщини рогівки, терміни купування запального процесу при гострому набряку рогівки. Методи дослідження: біомікрогоніоскопія, кератометрія, кератопахіметрія, тонометрія, електронна тонографія. Статистична обробка результатів дослідження: за критерієм Стьюдента; визначення відношення шансів OR (oddsratio). Результати. Аналіз гідродинамічного стану ока хворих на кератоконус показав, що при наявності залишків мезодермальної тканини (n=137) в кутку передньої камери середнє значення (Ро) становило (13,1±1,88) мм Hg і було достовірно вищим за середній (12,19 ± 2,66) мм Hg в очах (n=72) при відсутності залишків мезодермальної тканини), (р=0,002) і в очах (n=40) без змін кута передньої камери – (11,56 ± 2,34) мм. Hg (р=0,008). У групі хворих із залишками мезодермальної тканини в кутку передньої камери середнє значення С становило (0,28 +/-SD 0,08) мм3/хв мм і було достовірно нижче значення С (0,32 +/-SD0,09) мм3/хв мм в очах без залишків мезодермальної тканини (р=0,01) і в очах без зміни кута передньої камери (0,36 +/-SD 0,05) мм3/хв мм (р = 0,004). Хвилинний обсяг внутрішньоочної рідини F при КС 111-У стадії (0,72 +/- SD 0,65) мм3\хв достовірно нижче ніж при КС 1-11 стадії (1,65+\-SD 0,92) (p<0,05). Слід вважати, що низький рівень офтальмотонусу у хворих на кератоконус 111-У стадії зумовлений і значно нижчою продукцією внутрішньоочної рідини, що може бути обумовлено дистрофічними процесами або метаболічними порушеннями в оболонках ока при кератоконусі. Статистично відносний шанс (ОR-odds ratio) підвищення офтальмотонуса (Ро ≥15,0 мм рт ст.) у хворих на кератоконус з вираженим дисгенезом дренажної зони (наявністю залишків мезодермальної тканини в куті передньої камери) у 1,5 раза більше, ніж у хворих з відсутністю залишків мезодермальної тканини у куті передньої камери, OR=1,83. Відносний шанс утруднення відтоку внутрішньоочної рідини (C≤20 мм3/хв) в очах з наявністю залишків мезодермальної тканини в куті передньої камери в 2 рази більше, ніж в очах з відсутністю таких, OR=2,15. Відносний шанс зниження продукції внутрішньоочної рідини однаковий у всіх хворих з дисгенезом дренажної зони, що обумовлено дистрофічними процесами в ній, RO = 1,08. Проведені дослідження дозволили нам припустити, що фактором ризику прогресування кератоконуса і є інталерантний ВОТ для даного ока. Тому для зниження рівня офтальмотонуса і зупинки прогресування ектазії рогівки з КС ми використовували непроникаючу глибоку склеректомію (НГСЕ). Операція, післяопераційний період пройшли без ускладнень. Після операції : ТВОТ (апланаційна тонометрія) склав (15,37+/-SD2,46) мм Hg, (10,0–20,0)мм Hg. Гострота зору від 0,01 -0,09, в середньому склала (0,08 +/- SD 0,06) - з корекцією окулярами (n=6) - від 0,05 - 0,1, середньому- (0,14 +/- SD 0,08), з контактною кор.(n=7) -від 0,2 - 0,7, в середньому - (0,39 +/- SD 0,20). Наскрізна кератопластика успішно проведена у різні терміни у 25 хворих (25 очей). Висновок. Результати клінічних досліджень показали: запропонована НГСЕ - як патогенетичний метод лікування кератоконуса - ефективний, безпечний, малотравматичний, не призводить до ускладнень. При кератоконусі, коли спостерігається виражене зниження міцнісних властивостей рогівки, навіть нормальний внутрішньоочний тиск призводить до її розтягнення.