Нейропротекторна терапія в лікуванні переднього увеїту (експериментальне дослідження)

Abstract

Актуальність. Передній та середній неінфекційні увеїти (аутоімунні) – це значна група увеїтів (біля 40%), що проявляються при системних захворюваннях. При тяжкому та хронічному перебігу увеїту можуть розвиватись такі ускладнення як набряк зорового нерва (ЗН) та макулярний набряк, що може призводити до значної втрати зору та інвалідності. Мета. Дослідити ультраструктуру судинної і сітчастої оболонок ока кролів при неінфекційному передньому і середньому увеїтах без лікування та з використанням нейропротектора. Матеріали та методи. 1 група (2 кролі) – моделювання аутоімунного увеїту за допомогою нормальної кінської сироватки із попередньою внутрішньовенною сенсибілізацією (1,0 мл протягом 5 днів) та введенням провокуючої дози інтравітреально (0,1 мл через 10 днів після сенсибілізації). 2 група (2 кролі) – на фоні модельованого увеїту тварини отримували цитіколін по 0,2 мл внутрішньом’язово щоденно, протягом всього періоду спостереження. Клінічний перебіг увеїту у тварин обох групп контролювався за допомогою офтальмоскопії та біомікроскопії. Експеримент проводили з виконанням етичних норм, передбачених «Європейською конвенцією про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986). Вивчалась ультраструктура хоріокапілярів (ХК) та сітківки кролів через 55 діб після введення провокуючої дози. Результати. Через 55 днів після модельованого увеїту ультраструктура частини ЕК ХК з альтеративними змінами, частина з активацією метаболічних процесів. Сполучна тканина хоріоідеї з осередковими ознаками набряк, що вказує на підвищену проникність ЕК судин. В сітківці шар ПЕС з елементами метаплазії клітин. ФК, інші нервові клітини та їх відростки зустрічаюся поодиноко в сітківці і перебувають в патологічному стані. Вся сітківка, до шару ПЕС, виповнена відростками МЮК. Застосування нейропротектора (цитіколіну) на протязі 55 днів при неінфекційному увеїті активує внутрішньоклітинні компенсаційно- відновні процеси в ЕК ХК та в сітківці, що призводить до відновлення їх ультраструктури або до зменшення в клітинах проявів альтеративних змін. В сітківці, зокрема, шари збережені, але ще в частині клітин та у їх відростках проявляються явища гідропічної дистрофії. Найбільш значні її прояви відносяться до внутрішнього сітчастого шару та у зовнішніх шарах сітківки спостерігаються ознаки екстраклітинного набряку. Висновки. 1.Через 55 днів після модельованого увеїту в ХК відбуваються активні метаболічні процеси в більшості ЕК та гідропічна дистрофія окремих ЕК з локальним набряком в сполучній тканині, що вказує на порушення проникності плазмолеми даних клітин. В сітківці визначаються явища гліозу до шару ПЕС, клітини якого знаходяться в патологічному стані. 2. Через 55 днів після прийому нейропротектора (цитіколіну) при неінфекційному увеїті збережена ультраструктура ХК та сітківки, зменшений набряк в структурах даних тканин та посилені метаболічні процеси в них, але осередково ще залишається набряк.