Ефективність лазерного органозберігаючого лікування новоутворень райдужної оболонки та іридоциліарної зони

Abstract

Вступ. Ефективність лазерної коагуляції пухлин іридоциліарної зони та їх ускладнень досягається за рахунок відмінності в розподілі по глибині енергії, що поглинається в залежності від використаної довжини хвилі. Мета. Визначити ефективність органозберігаючого лікування пухлин райдужної оболонки та іридоциліарної зони шляхом застосування методик та лазерного випромінювання різних довжин хвиль. Матеріал та методи. Клінічні спостереження було проведено 89 хворим (89 очей) з пухлиною райдужної оболонки та іридоциліарної зони. Вік 48,5±14,5 років (від 16 до 63 років). Розмір пухлини визначали УЗ-скануванням: площею (1,5 - 24 мм2), висотою (0,4 мм до 2,8 мм). Лазеркоагуляція виконувалася: на 32/83 очах лазером синьо-зеленого спектра випромінювання (λ=0,48 мкм), на 16/83 очах – інфрачервоним випромінюванням (λ=0,85 мкм), на 12/83 та 23/83 очах зеленого та жовтого спектру (λ=0,53 мкм та λ=0,57 мкм) відповідно. Неодимову транссклеральну контактно-компресійну (ТСКК) циклофотокоагуляцію (ЦФК) здійснювали при проростанні пухлини до структури кута передньої камери та до циліарного тіла. При зрощенні пухлини з рогівкою проводили лазерсинехіотомію або гоніосинехіотомію за допомогою Nd-YAG лазера. Курс лікування – 1-3 сеанси. Повторні курси проводили через 3-6 місяців. Виконано загальноклінічні обстеження, МРТ черевної порожнини, грудної клітки, біомікроскопію, офтальмоскопію, гоніоскопію, тонометрію, ІЧ-діафаноскопію, УЗ-сканування (Сine Scan). Результати. Після першого курсу лазеркоагуляції відзначався набряк тканин пухлини, облітерація новоутворених судин, точкові геморагії. Згодом у місці впливу формувався атрофічний рубець місцями з розволокненням строми райдужної оболонки і депігментацією. У 10 випадках спостерігалося збільшення пухлини до 1,0 мм2 за висотою. У пацієнтів з великою площею новоутворення параметри пухлини залишалися стабільними. Після проведення наступних курсів лікування відзначалася тенденція до зменшення за площею та висотою. Ця тенденція виявлялася під час використання лазерів лазерів з довжиною хвилі λ=0,48, λ=0,85, λ=0,53 та λ=0,57 мкм. Резорбцію пухлини досягнуто на 83/ 89 очах (93%). На 3/89 очах (3%) через загрозу проростання пухлини в циліарне тіло була проведена хірургічна іридектомія. В одному випадку виконана енуклеація у зв’язку з продовженням росту пухлини в кут передньої камери та розвитком некомпенсованої вторинної глаукоми. У випадках, коли до лікування пухлина закривала просвіт зіниці, після курсу зорові функції підвищувалися. Рецидивів пухлини не відмічалось. Деякі переваги при коагуляції безпігментних пухлин відмічались при використанні інфрачервоного лазеру – більш глибоке проникнення лазерного випромінювання в товщу пухлини, але в той же час це пов’язано і з ризиком пошкодження кришталика, так як ці осередки виявляються не миттєво, а із затримкою до 3-5 секунд. Коагуляція в жовтому спектрі найбільш ефективна переважно у хворих з новоутвореними судинами та судинними новоутвореннями. Висновки. Ефективність органозберігаючого лікування новоутворень райдужної оболонки та іридоциліарної зони досягнута у 93% хворих з використанням лазерів λ=0,48, λ=0,85, λ=0,53 та λ=0,57 мкм незалежно від використаних довжин хвиль. Вибір параметрів лазерної методики залежить від локалізації, ступеню пігментації та виду ускладнень. При поширенні новоутворення в кут передньої камери показано ТСКК ЦФК, а зрощення з рогівкою – YAG-лазергоніосінехіотомія або лазерабляція, для профілактики підвищення внутрішньоочного тиску – лазерірідотомія. Використання лазерного випромінювання з λ=0,57 мкм ефективніше при неоваскуляризації та судинних новоутвореннях.