Динаміка клінічних і морфофункціональних показників у пацієнтів з гострою оптичною судинною нейропатією під впливом лікування

Abstract

Актуальність. Провідною причиною сліпоти в офтальмології залишається судинна патологія зорового нерва і сітківки і складають 10–15 % від загальної кількості очних хвороб. У нозологічній структурі захворювань органа зору, що призводять до незворотної сліпоти, переважають судинні захворювання органа зору. У сучасній офтальмології питання оптимальної нейропротекції є актуальними в лікуванні гострої оптичної судинної нейропатії. Мета: визначити особливості клінічних і морфофункціональних показників у динаміці під впливом довготривалого використання речовини, що нормалізує реологічні властивості крові, зменшує її в’язкість у пацієнтів з гострою оптичною судинною нейропатією. Матеріал та методи. Обстеження пройшли 106 пацієнтів (106 очей) з гострою судинною оптичною нейропатією. Курс лікування тривав протягом 10–12 діб. Хворі були довільно розподілені у дві групи. І групу становили 65 хворих, які після проведеного стаціонарного лікування з використанням сулодексиду продовжували отримувати препарат всередину протягом 6 місяців. У ІІ групу увійшов 41 пацієнт, усі вони після закінчення стаціонарного курсу з включенням ін’єкцій сулодексиду не отримували лікування. Проводили клінічне, загально офтальмологічне й морфофункціональне обстеження. Загальний термін спостереження становив 6 місяців. Результати. Через 6 місяців спостереження в обох групах було відзначено поліпшення максимально коригованої гостроти зору (р = 0,000), однак у пацієнтів І групи цей показник був у 2 рази більшим порівняно з хворими ІІ групи — 0,3 (0,3–0,5) і 0,14 (0,1– 0,2) відповідно. Завдяки нормалізації клінічних показників імовірний ризик розвитку артеріальної гіпертензії через 6 місяців у групі пацієнтів з довготривалим прийомом сулодексиду (відносний ризик 0,43; 95% ДІ 0,26–0,71) був на 30 % нижчий, ніж у групі пацієнтів, які не продовжили пероральний прийом препарату. Для профілактики рецидиву захворювання і відновлення зорових функцій потрібен пролонгований прийом протягом 6 місяців, речовини, яка нормалізує реологічні властивості крові, зменшує її в’язкість, що дозволяє отримати стійкий позитивний ефект як щодо нормалізації клінічних показників, так і щодо стабілізації зорових функцій. Показник максимально коригованої гостроти зору підвищився вдвічі більше в групі пацієнтів, які приймали солудексид. За 6 місяців спостереження кількість хворих з артеріальною гіпертензією в І групі зменшилася на 54 % проти 27 % у ІІ групі, і ймовірний ризик був на 30 % нижчий, ніж у групі пацієнтів, які не продовжили пероральний прийом препарату. Виявлено значний (р<0,05) позитивний кореляційний зв’язок між ефективністю та тривалістю лікування, поліпшення клінічних показників, гемодинаміки, і, як наслідок, спостерігається нормалізація артеріального тиску і поліпшення зорових функцій. Виявлено, що ефективність лікування, яка виражалася в стабілізації зорових функцій і стану хворих, у групі довготривалого прийому сулодексиду через 6 місяців становила 69 % (проти 44 % у групі без прийому препарату протягом 6 місяців). Імовірний ризик розвитку атрофії зорового нерва протягом 6 місяців у групі довготривалого вживання сулодексиду був на 39 % нижчий, ніж у групі пацієнтів, які не продовжили пероральний прийом препарату, що за рахунок зменшення рівня тригліцеридів впливає на реологічні властивості крові. Висновки. Виявлено значний (р < 0,05) позитивний кореляційний зв’язок між ефективністю та тривалістю лікування, поліпшення клінічних показників, гемодинаміки як наслідок, спостерігається нормалізація артеріального тиску і поліпшення зорових функцій завдяки речовині, що нормалізує реологічні властивості крові за рахунок зменшення рівня тригліцеридів та впливає на її в’язкість.