Визначення вегетативної іннервації та вибір відповідного способу лікування у дітей з порушенням акомодації використовуючи пупілографію

Abstract

Актуальність нашої роботи полягає у вивчені ефективності використання пупілографії для визначення вегетативної іннервації та виявленні на цій основі відповідного й доцільного типу лікування порушення акомодації. Мета дослідження включає дослідження значимості даних пупілографії для об’єктивної оцінки стану акомодації у здорових і хворих на порушення акомодації дітей різного віку в залежності від типу вегетативної іннервації та встановленні ефективності лікування акомодаційних розладів. Матеріал і методи. Досліджено 269 здорових (538очей) і 130 хворих (260 очей) на порушення акомодації дітей, розподілених на групи за віком і типом вегетативної іннервації, за допомогою візіометрії, рефрактометрії ТОРСОNRMА 6500, офтальмометрії на апараті Жаваля, визначення РА, УЗ-ехобіометрії, офтальмоскопії та пупілометрії (звуження та розширення площі зіниць при акомодаційно-конвергентно-зіничній реакції на ОК-2). Результати. Аналіз результатів дослідження показав, що у здорових дітей наймолодшої з груп (77 дітей у віці 5–9 років) частіше був парасимпатичний тип вегетативної іннервації (43%), дещо рідше спостерігався симпатичній тип (35%); Ейтоничний тип був тількі у 22% дітей. У 96 дітей віком 10–14 років парасимпатикотонія була вже рідше (29%), частіше мали місце ейтонія (38%); симпатикотонія (33%). У 96 дітей віком 15–18 років частіше визначалася парасимпатикотонія (38%); симпатикотонія виявлена у (26%), ейтонія у 36%. Аналіз результатів даних про розподіл 130 дітей з розладами акомодації в залежності від типу вегетативної іннервації і віку показав, що у жодного з 130 осіб з порушенням акомодації не було єйтонії. У дітей з розладами акомодації парасимпатичний тип вегетативної іннервації частіше зустрічається у віці 5-9 років (64,5%), у віці 10-14 років (64,1%). У дітей віком 15-18 років частіше відзначається симпатичний тип вегетативної іннервації (75%), у 25%-парасимпатичний. Ця інформація є важливою підставою для вибору метода лікування. Так, превалювання парасимпатикотонії дає підставу для використання лікування з метою посилення дії м’язу Іванова, що містить радіально розташовані волокна з симпатичною іннервацією. Результати дії «циклопентолату 1%» простежено у 26 пацієнтів, «фенілефрину 2,5%»–у 30 пацієнтів, комбінації «фенілефрину 2,5%» і «циклопентолату 1%»–у 15 хворих зі зниженими РА від 0 до 2,5 дптр. При застосуванні «циклопентолату 1%» протягом 1-2 год. Досягається максимальний мідриатичний ефект і циклоплегія, що приводить до ослаблення ступеня міопії і виявлення гіперметропічної рефракціїі обґрунтовує ефективне використання цього препарату для діагностики спазму акомодації. У 23 % хворих через превалюванням симпатикотонії гострота зору і РА не підвищилися. Мідріатичний ефект при застосуванні «фенілефрину 2,5%», за даними пупілографії, був виражений в меншій мірі. У 5 хворих через превалювання симпатичної іннервації гострота зору і РА не підвищилися. Запропоновано алгоритм лікування пацієнтів з порушеннями акомодації з сумісним прийомом препаратів «фенілефрину 2,5%» (на ніч протягом 4 днів) і «циклопентолату 1%» (на ніч протягом 1 дня) з подальшим дводенною перервою протягом 1 місяця. Одночасне застосування «циклопентолату 1%» і «фенілефрину 2,5%» призвело до підвищення гостроти і збільшення РА у всіх 15 пацієнтів з парасимптикотонією. 20 хворих з симпатичною іннервацією лікували за допомогою фосфенстимуляції (тут і далі ФЕС), а інших 39 з використання апарату ЕТРАНС, через те, що ФЕС впливає на світло сприймаючі елементи сітчастої оболонки зорового нерва, а ЕТРАНС стимулює ядра акомодації Едінгера в ретикулярній формації. Після лікування відзначено підвищення не коригованої гостроти зору в далину на 33% і 49% відповідно, поліпшення РА в 2,8-4,1 рази. Після використання ЕТРАНС зменшується мінімальна площа зіниць при пред’явленні стимулу акомодаційної конвергенції в середньому на 13%, прискорюється час затримки звуження зіниці на 10,7%, зменшується час активного звуження зіниці на 11,5%, після ФЕС – на 27%. Висновки. За допомогою пупілографії було виявлено, що у здорових дітей тип вегетативної іннервації залежить від віку. У хворих на порушення акомодації були, як парасимпатична, так і симпатична вегетоінервація, а прикладів ейтонії знайдено не було. Показано ефективність медикаментозного лікування хворих на розлад акомодації з парасимпатикотонією за допомогою препаратів «циклопентолату 1%» і «фенілефрину 2,5%». Доведено ефективність використання електростимуляції (ФЕС) і (Етранс) у хворих на розлад акомодації з симпатичною вегетоіннервацією.