Результаты исследования уровня нейротрофического фактора головного мозга — BDNF в стекловидном теле у больных пролиферативной диабетической ретинопатией

Abstract

Вступ. Розвиток невропатії зорового нерва діабетичного генезу на даний час пов’язують з дисфункцією нейротрофічних факторів, зокрема, мозкового нейротрофічного фактора (BDNF), оскільки він володіє значними нейропротекторними властивостями в захисті гангліозних клітин сітківки та їх аксонів. Останніми дослідженнями встановлено, що його вміст в плазмі крові та сльозній рідині у хворих на цукровий діабет знижений як при непроліферативній, так і проліферативній стадіях, але в останньому випадку — в значно більшому ступені. Рівень цього фактора в скловидному тілі у хворих на проліферативну діабетичну ретинопатію (ПДРП), яким виконували інтравітреальні втручання, вивчався деякими авторами на невеликій кількості спостережень.

Мета: вивчити залежність між рівнем BDNF в скловидному тілі у хворих ПДРП та деякими електрофізіологічними показниками, що характеризують ступінь невропатії зорового нерва. Матеріал та методи. Під наглядом було 70 хворих (70 очей) ПДРП с досягнутим анатомічним результатом лікування після інтравітреального втручання. На 35 очах був гемофтальм без епіретинальної тканини, на 28 — частковий або тотальний гемофтальм з епіретинальними мембранами та тракціонним відшаруванням сітківки. Жінок — 38, чоловіків — 32, середній вік — (55,7±12,7) років.

Результати. Середній рівень нейротрофічного фактора головного мозку (BDNF) в склоподібному тілі склав 12,56 SD (6,32) пк/мл. Вміст BDNF у хворих з гемофтальмом був достовірно вище, ніж у хворих з фракційним відшаруванням макули і тракційно-регматогенним відшаруванням сітківки (t=2,58, p=0,012; t=2,06, р=0,045) відповідно. При цьому він залежав від типу діабету, наявності або відсутності гіпертонічної хвороби, ступеня компенсації цукрового діабету та виконання панретинальної лазерної коагуляції. При дослідженні зорових викликаних потенціалів (ЗВП) на спалах 2 і 12 Гц латентність і амплітуда зубця Р1 достовірно не відрізнялися щодо значень медіани (>11,42 пг/мл) рівня BDNF в склоподібному тілі. При цьому дослідження ЗВП на патерни 1° і 0° 15’ показало достовірне зниження амплітуди хвилі Р 100 у хворих з більш низьким вмістом BDNF (t=2,13, p=0,037; t=2,97, p=0,004). Між рівнем BDNF в склоподібному тілі і амплітудою хвилі Р100 на патерн 1° (R=0,6132, p=0,0397) і 0° 15’ (R=0,6724, p=0,0232) виявлений прямий сильний кореляційний зв’язок. У роботі також показано, що вміст BDNF в склоподібному тілі у пацієнтів з досягнутою після інтравітреальних втручань гостротою зору 0,01–0,09 був достовірно нижче в порівнянні з гостротою зору 0,3–1,0 (t=2,13, p=0,039).

Висновок. Таким чином, з розвитком проліферативних змін у хворих ПДРП рівень BDNF у вітреальній порожнині достовірно знижується, що може призводити до появи нейродистрофічних процесів у сітківці і зоровому нерві, тобто невропатії. Показники патерн ЗВП певною мірою відображають вміст в тканинах ока і можуть бути використані в подальших дослідженнях, спрямованих на корекцію цієї сполуки у хворих на ПДРП.