Мониторинг психоэмоционального состояния больных миопией после психокоррекции дезадаптивных индивидуально-психологических характеристик

Abstract

Вступ. Характерною особливістю динаміки прогресування міопії є асиметричний темп з наявністю періодів швидкого збільшення передньозаднього розміру ока, і, відповідно, посилення рефракції, які збігаються з періодами інтенсивного росту у дітей та підлітків. Раніше виявлена можлива залежність між психоемоційним станом пацієнтів і прогресуванням захворювання, розроблено методи психокорекції. Однак, відсутні дані щодо ефективності розроблених методів психокорекції дезадаптивних порушень у віддалений період після лікування.

Мета. Оцінити віддалені результати психокорекції дезадаптивних індивідуально-психологічних характеристик у пацієнтів з міопією.

Матеріал і методи. Під наглядом знаходилися 71 студент з міопією, 43 — з еметропією. Для діагностики індивідуально-психологічних особливостей використовувалися: тест Спілбергера-Ханіна, методика «особистісного диференціала», методика діагностики ірраціональних настанов А. Елліса, методика Амірхана для визначення домінуючих копінг-стратегій, тест ЛОБІ, структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю. Оцінка психоемоційного стану проводилася в умовах спокою і в умовах екзаменаційного стресу. За даними психодіагностичного дослідження студенти з міопією були розділені на три групи корекції. Лікування проводилося із застосуванням когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивної терапії, арт-терапії, фармакотерапії. Повторне діагностичне обстеження і терапія проводилися через рік після попередньої.

Результати. Застосування медико-психологічного корекційного комплексу дозволяло статистично достовірно зменшити кількість психологічних порушень у студентів з міопією. Збільшувалася частота використання активних поведінкових стратегій, спрямованих на самостійне вирішення виникаючих проблем. Досягнуті показники зберігалися протягом року спостереження, впродовж якого збільшувалася кількість пацієнтів з гармонійним типом ставлення до хвороби. Однак через рік після лікування кількість пацієнтів з міопією з високою ситуативною тривожністю, астенічними і афективними проявами психопатологічного синдрому збільшувалася, що вимагало повторного призначення психокорекційної терапії.

Висновки. Застосування запропонованого алгоритму психологічного супроводу хворих з міопією, який передбачає на I етапі проведення діагностики психоемоційного стану хворих з міопією; на II етапі — визначення мішеней і формування груп психокорекційної терапії; на III етапі — диференційоване використання когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивного тренінгу, що дозволяє ефективно коригувати психоемоційний стан пацієнтів. Ефективність проведеного лікування і тривалість досягнутого терапевтичного ефекту збільшується при своєчасному застосуванні повторних курсів психотерапії.