Гістологічне дослідження структур ока при неінфекційному передньому та середньому увеїті в експерименті без та з використанням нейропротекторної терапії на ранніх термінах захворювання

Abstract

Актуальність. Передній та середній неінфекційний увеїт може бути ідіопатичним чи поєднуватися з різними системними захворюваннями, такими як анкілозуючий спондиліт, ревматоїдний артрит, саркоїдоз, хвороба Бехчета, псоріатичний артрит, запальні захворювання кишківника та ін. Іноді увеїт є першим проявом системного захворювання і, відповідно, служить ключем до його діагностики. При тяжкому та хронічному перебігу увеїту можуть розвиватись такі ускладнення, як набряк зорового нерву та макулярний набряк, що можуть призвести до значної втрати зору. Мета. Провести порівняльне гістологічне дослідження структур ока при неінфекційному передньому і середньому увеїті в експерименті без застосування нейропротекторної терапії (цитиколіном) та з її використанням на ранніх термінах захворювання. Матеріали та методи. Експеримент було проведено на 8 кролях породи «шиншилла», вагою від 2,5 до 3 кг. Кролів розподілили на 2 групи: І група – 4 кроля (4 ока) – без лікування; ІІ група (4 ока) – використовувався нейропротектор. Неінфекційний увеїт було змодельовано за допомогою нормальної кінської сироватки, із попередньою внутрішньовенною сенсибілізацією та введенням провокуючої дози інтравітреально. На другий день у всіх кроликів розвинувся передній та середній увеїт, перебіг запального процесу контролювали за допомогою біомікроскопії. Експеримент проводили з виконанням етичних норм, передбачених міжнародними принципами Європейської конвенції, норм біомедичної етики, а також Закону України. Вивчались структури ока через 8 та 13 діб після розвитку увеїту. Результати. Через 8 та 13 діб після моделювання увеїту мало місце проникнення запальних клітин лімфоцитарного ряду зі склоподібного тіла безпосередньо всередину тканин сітчастої оболонки, зокрема, до її внутрішнього ядерного шару. Визначались і явні ознаки деструктивних змін сітчастої оболонки - набряк внутрішнього ядерного шару. Він практично зливався із зовнішнім ядерним шаром, а зовнішній сітчастий шар зовсім не визначався. Зустрічались і ділянки сітківки з глибоко вираженою деструкцією, де візуалізувалися зруйновані фоторецептори. Втім, слід зауважити, що не вся сітківка піддалась деструкції, в ній зберігались і менш змінені ділянки. На фоні лікуванням нейропротектором, кількість клітин, інфільтруючих склоподібне тіло і сітчасту оболонку в їх різних ділянках, значно варіювало, були такі її ділянки, в яких прийшлі клітини взагалі не розташовувались. Структура сітчастої оболонки видавалась майже не порушеною, в ній добре візуалізувалися її шари (рецепторний, зовнішній і внутрішній ядерні, зовнішній і внутрішній сітчасті, гангліозних клітин і нервових волокон). Зрозуміло, тут теж були ознаки дегенеративних змін тканин сітківки - дегенерації гангліозних клітин. Висновки. У кролів першої групи встановлено швидко прогресуючі нейродегенеративні зміни в тканинах самої сітчастої оболонки. Останні призвели до загибелі великої кількості її нейронів та гліальних клітин, а також порушення природної шаруватості. Порівняно з нелікованими тваринами, застосований нейропротектор (цитиколін) мав виражений гальмівний вплив на дистрофічні і нейродегенеративні процеси в сітчастої оболонці на ранніх термінах захворювання в експерименті.