Особливості діагностики і лікування злоякісних епібульбарних новоутворень

Abstract

Актуальність. Новоутворення кон’юнктиви склери в середньому складають близько 9% усіх пухлин очного яблука. В Україні, враховуючи її спекотний та сухий клімат, їх кількість зростає до 35%. Найчастіше хворіють чоловіки (58-88%) середнього віку (46±18) років. Пухлини переважно локалізуються в межах очної щілини, 88% з них – в ділянці лімба. Приблизно у 80% випадків епібульбарні пухлини мають доброякісний характер, в 20% - злоякісний. Епібульбарні пухлини становлять небезпеку як для органу зору, так і для життя при злоякісних новоутвореннях. Показники рецидиву складають 12-50%, метастазування - 22-30%. Тому своєчасна діагностика та лікування даної патології є необхідною. Мета. Оцінити результати діагностики методом імпресійної цитології (ІЦ) та радіокріохірургічного (РК) лікування епібульбарних новоутворень, виконаних в офтальмоонкологічному центрі ДУ «Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України». Матеріал та методи. Неінвазивне ІЦ дослідження фільтрами Millipore з подальшою мікроскопією отриманого матеріалу протягом 2-3 годин після його забору проведено 189 хворим (91 – з меланоцитарними пухлинами та 98 – з епітеліальними). Результати клінічного та ІЦ дослідження у пацієнтів з меланоцитарними та епітеліальними епібульбарними пухлинами порівнювалися з патоморфологічними. РК лікування проведено 58 хворим на епібульбарну меланому і 16 – з плоскоклітинною карциномою. Серед хворих з меланомою було 33 чоловіки (56,9%) у віці 21 – 85 років (медіана 51) та 25 жінок (43,1%) у віці 26 – 79 років (медіана 57). Серед пацієнтів із плоскоклітинною карциномою чоловіків було 12 (75%) у віці від 28 до 82 років (медіана 66,3), жінок – 4 (25%) у віці від 36 до 73 років (медіана 57). У 10 випадках (17,2%) мали місце меланоми, що розвинулися de novo, у 19 випадках (32,8%) – з невуса та у 23 випадках (39,7%) – у зонах первинного набутого меланозу (ПНМ). Первинних пухлин було 49 (84,5%), ятрогенних (рецидиви після висічення пухлини за місцем проживання) – 9 (15,5%). При карциномі первинні пухлини становили 5 (31,2%), ятрогенні – 11 (68,8%). Променева терапія проводилася 90Sr аплікаторами, разова доза (РД) - 40 Гр, сумарна вогнищева доза (СВД) - 280-480 Гр (медіана 400). Кріодеструкція (КД) виконувалася пристроєм на основі дросельної мікрокріогенної системи при температурі -120...-90° С. Результати. При меланоцитарних пухлинах із 65 впевнено клінічно діагноз меланоми було поставлено лише у 40 (61,5%) випадках, а при ІЦ – значно вище, у 55 (84,6%) випадках (р = 0,004). Клінічно діагноз невуса, верифікованого патоморфологічно, був підтверджений лише у 15 із 26 випадків (57,7%); а ІЦ – у 20 випадках (76,9%) (р = 0,1). У двох випадках (7,7%) мала місце гіпердіагностика (карцинома). При епітеліальних пухлинах правильний клінічний діагноз – карцинома - поставлений лише у 8 випадках із 35 (22,9%), а за даними ІЦ - у 22 (62,9%) (р = 0,001). Після одного курсу РК лікування повна резорбція пухлини відбулася у 44 пацієнтів (84,6%) з меланомою та у 9 (56,3%) з карциномою. При меланомі у 8 випадках (13,8%) у термін від 1 місяця до року була потрібна додаткова КД, з них у 6 пацієнтів пухлина виходила з ПНМ. При меланомі рецидиви відмічені у 9 випадках (19,6%), з них у 4 (6,9%) пацієнтів з ПНМ. У 3 пацієнтів з меланомою в терміни 3-15 місяців розвинулися метастази в регіонарні лімфовузли, а в одного через 22 місяці - віддалені метастази в легені. При епібульбарній карциномі рецидиви пухлини спостерігалися у 7 (43,7%) хворих на ятрогенні пухлини. З них у двох пацієнтів виникли метастази в регіонарні лімфовузли через 6-13 місяців. Лікування метастазів проводилося в Інституті Раку (м. КиЇв). Висновки. Метод ІЦ може забезпечити швидку діагностику у випадках, коли клінічна діагностика утруднена. Застосування ІЦ дозволяє діагностувати епібульбарну меланому у 84,6%, плоскоклітинну карциному – у 62,9% порівняно з клінічним діагнозом. Однак вона не замінює патоморфологічну діагностику. РК – ефективний спосіб лікування хворих на злоякісні епібульбарні пухлини. Застосування РК втручання дозволяє розширити можливості органозберігаючого лікування хворих на цю патологію, отримати досить хороший функціональний та естетичний результат, що покращує якість життя таких пацієнтів.