Клінічна ефективність хірургічного лікування птеригіуму з використанням високочастотного електрозварювання біологічних тканин для фіксації вільного лімбально-кон’юнктивального аутотрансплантата

Abstract

Актуальність. Не дивлячись на кількість операцій по видаленню птеригіуму, жодна з них не виключає післяопераційних ускладнень, а саме, неповноцінної адаптації кон’юнктиви на місці видаленого птерігіуму, розвитку післяопераційного астигматизму, розвитку рецидивуючого птеригіуму. За даними літератури, у пацієнтів, прооперованих класичним способом по Мак-Рейнольдсу, в 69,2% випадків післяопераційний період характеризувався вираженим рогівковим синдромом в перші 2-3 доби. Повна епітелізація післяопераційної ерозії рогівки на 5 добу визначалася лише в 26,9% випадків. Мета дослідження – визначити ефективність хірургічного лікування птеригіуму на основі використання високочастотного електрозварювання біологічних тканин (ВЕБТ) для фіксації вільного лімбально-кон’юнктивального аутотрансплантата (ЛКАТ). Матеріал і методи. У роботі проаналізовані результати оперативного втручання у 105 хворих з птеригіумом. 73 пацієнти (73 ока) – група дослідження, яким було проведено лімбально-кон’юнктивальну аутотрансплантацію згідно з розробленою нами хірургічною методикою (Патент України). 32 пацієнти (32 ока) склали групу порівняння і були оперовані по Мак-Рейнольдсу, Арльту та ін. Хворі групи дослідження були розділені на основну і контрольну групи. Хворим з контрольної групи – 39 пацієнтів (39 очей) проводили ЛКАТ із застосуванням шовної фіксації вільного лімбально-кон’юнктивального аутотрансплантата. 34 хворим (34 ока) з основної групи проводили ЛКАТ із застосуванням (ВЕБТ) для фіксації вільного лімбально-кон’юнктивального аутотранспланта -та модифікованим апаратом ЕК-300М1 з використанням біполярного пінцета оригінальної конструкції. Результати досліджень. В основній групі (34 хворих), де застосовували високочастотне електрозварювання біологічних тканин для фіксації вільного лімбально-кон’юнктивального аутотрансплантата, на 5 день після операції повна епітелізація рогівки виявлена в основній групі 30/34 (88,2%), в порівнянні з групою контролю 20/39 (51,3%) (χ2=13,7; р=0,00021). У терміні спостереження 5 діб в основній групі виражена місцева судинна реакція не відзначена у жодного пацієнта 0/34 (0%), тоді як в контрольній групі виражена запальна реакція спостерігалась у 3 пацієнтів 3/39 (7,6%) (χ2=23,7; р=0,00003). У терміні спостереження 5 діб в основній групі ознаки рогівкового синдрому спостерігалися на 1/34 (2,9%) оці, тоді як в контрольній групі у всіх без винятку пацієнтів вони залишилися 39/39 (100%), тобто на 97,1% рідше спостерігається рогівковий синдром у групі дослідження у порівнянні з групою контролю. У терміни спостереження до трьох місяців відновлення прозорості рогівки в основній групі відзначено на 33/34 (97,1%) очах, у групі контролю – 12/39 (30,8%) відповідно (р=0,0001). Висновки. Застосування запропонованої нами методики дозволяє знизити частоту клінічних проявів рогівкового синдрому на 58,1% в перші 3 доби та на 97,1% на 5 добу спостереження; частоту вираженої запальної реакції на 5 добу знизити до нуля у пацієнтів основної групи у порівнянні з групою контролю, де виражена запальна реакція спостерігалась у 3 пацієнтів 3/39 (7,6%); підвищити частоту повної епітелізації рогівки на 36,9% та прискорити відновлення прозорості рогівки на 66,3%.