Динаміка запального біомаркера периферичної крові ICAM-1 у пацієнтів із неоваскулярною глаукомою після транссклеральної лазерциклокоагуляції

Abstract

Актуальність. Патофізіологія проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДРП) включає мікросудинне ушкодження сітківки та ішемію, що призводять до неоваскуляризації сітківки, райдужної оболонки та трабекулярної мережі з розвитком неоваскулярної глаукоми (НВГ). Трансклеральна контактно-компресійна лазерциклокоагуляція (ТСКК ЛЦК) стала найбільш вживаною методикою в лікуванні неоваскулярної болячої глаукоми завдяки неінвазивності, досягнення анальгезуючого ефекту зі зниженням внутрішньоочного тиску (ВОТ), а також збереженням зорових функцій (Souissi S, 2021; Abdelmassih Y, 2021). Аномальні метаболічні шляхи призводять до вивільнення проангіогенних, імунологічних та запальних факторів. Ці цитокіни індукують експресію молекули міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1) - CD54 у місцях запалення. ICAM-1 є головним регулятором багатьох важливих клітинних функцій при запальних станах (Bui T.M., 2020). Автор Aquino M.C. (2015) підкреслює про наявність тривалого запалення переднього відрізка ока після ТСКК ЛЦК. Тому у своїй роботі ми зосередилися на необхідності проаналізувати динаміку запального біомаркера (CD54) у пацієнтів з НВГ та ПДРП на тлі курсу ТСКК ЛЦК, що дозволить оцінити необхідність тривалої протизапальної терапії цих пацієнтів. Метою роботи було провести аналіз динаміки запального біомаркера периферичної крові у пацієнтів із болючою неоваскулярною глаукомою та проліферативною діабетичною ретинопатією після транссклеральної лазерциклокоагуляції. Матеріал та методи. Обстежено 51 пацієнт (51 око) з болючою НВГ та ПДРП. Чоловіків було 25 (54%), жінок – 21 (46%). Вік становив в середньому 63,1±11,67 роки. Пацієнти були розподілені на 2 групи: 1 група 22 особи (22 ока) і 2 група - 29 (29 очей). Гострота зору (ГЗ) кращого ока - 0,23±0,29. ГЗ в 1 групі склала 0,02±0,02, у 2 - 0,03±0,03, на 16 очах предметний зір був відсутній (по 8 очей у кожній групі). ВОТ коливалося від 29 до 47 мм рт.ст. (в середньому в 1 та 2 групах - 37,3±4,07 та 39,3±5,57 мм рт.ст. відповідно) при максимальній гіпотензивній терапії (2,04±0,76 препаратів). Больовий синдром різного ступеня інтенсивності мав місце у всіх хворих. ТСКК ЛЦК виконувалася Nd лазером з енергією 1,0 Дж, за стандартною методикою. Для зниження активності циклооксигенази та пригнічення синтезу простагландинів (при підвищенні рівня запального біомаркера CD54 у периферичній крові) пацієнтам призначався курс нестероїдних протизапальних препаратів – інстиляції кеторолаку (препарат Медролгін 5 мг/1 мл (по 1 краплі 3 рази/день до 3 місяців - в 1 групі, у 2 групі - 2 тижні). Всіх пацієнтів обстежили до, після та через 3 місяці: візометрія, біомікроскопія, вимірювання ВОТ, опитувальник за шкалою оцінки ступеня дискомфорту в очах (0-3 бали). У 1 групі пацієнтів додатково досліджували молекулярний маркер активації лімфоцитів ICAM-1 (CD54) - абсолютний і відносний рівень за допомогою моноклональних антитіл крові імуноцитохімічним методом. Результати. Після курсу ТСКК ЛЦК больовий синдром був у всіх пацієнтів. Рівень ВОТ після курсового лікування значно знижувався на 30% і 32% від початкового в 1 і 2 групах відповідно (р<0,05). Через 3 місяці рівень ВОТ в 1 групі знизився ще на 7% до 24,4±5,46 мм рт.ст., а у 2 на 10% підвищився до 29,6±6,2 мм рт.ст. В 1 групі у 16/22 (73%) - ВОТ <24 мм рт.ст. та у 5/22 пацієнтів (23%) - ВОТ >30 мм рт.ст. В 2 групі у 9/29 (31%) - ВОТ <24 мм рт.ст. та у 15/29 (52%) - ВОТ>30 мм рт.ст. Через 3 місяці спостереження при порівнянні двох груп було зазначено, що у 1 групі кількість пацієнтів із ВОТ<24 мм рт.ст. становило 2,4 разу більше, і з ВОТ>30 мм рт.ст. у 2,3 рази менше ніж у 2 групі без додаткового тривалого протизапального лікування. ГЗ після курсу ТСКК ЛЦК обох групах значно змінилася. Через 3 місяці показник підвищився в середньому на 0,02 (11/22) та 0,01 (10/29) в 1 та 2 групах відповідно. Враховуючи високий ВОТ та збережені зорові функції на 5 очах (23%) 1 групи та на 7 очах (24%) - 2 групи було виконано 2 курс ТСКК ЛЦК. Пацієнтам 1 групи було проведено імунологічне дослідження та виявлено підвищення рівня експресії біомаркера CD54 у периферичній крові абсолютного показника до 609,4±317,78 кл/мл та відносного до 29,6±4,13% (N до 168 кл/мл та 20 % відповідно). Спостереження через 3 місяці показали, що в 1 групі на тлі місцевої протизапальної терапії (кеторолак-3 місяці) у пацієнтів рівень абсолютного показника запального біомаркера CD54 в периферичній крові знизився на 44% до 338,8±175,88 кл/мл та відносний показник на 23% до 22,7±3,04% (проте залишалися вищими за нормальні показники в 2 рази і в 1,1 рази відповідно). До лікування у 51/51 (100%) пацієнтів було зареєстровано виражений дискомфорт у досліджуваному оці. Через 3 місяці спостереження за шкалою оцінки ступеня дискомфорту в очах (0-3 балів) було зазначено, що в 1 групі 16/22 (73%) пацієнтів мали незначний дискомфорт, тоді як в 2 групі у 16/29 (55%). Пацієнтів відзначався помірний очний дискомфорт і 13/29 (45%) - незначний. Зниження рівня експресії біомаркера CD54 в периферичній крові значимо корелює зі зниженням ВОТ через 3 місяці у пацієнтів з НВГ та ПДРП за абсолютним показником (rs = 0,57) та відносним (rs = 0,46), а також із показником очного дискомфорту (rs = 0,49). Висновки. Значне зниження ВОТ та зменшення симптомів очного дискомфорту має залежність від зниження рівня запального біомаркера ICAM-1 (CD54) в периферичній крові, на тлі тривалої (3 місяці) місцевої протизапальної терапії кеторолаком у пацієнтів з вторинною болючою неоваскулярною глаукомою.