Лікування регматогенного відшарування сітківки: з минулого у майбутнє
Loading...
Date
item.page.orcid
DOI
item.page.thesis.degree.name
item.page.thesis.degree.level
item.page.thesis.degree.discipline
item.page.thesis.degree.department
item.page.thesis.degree.grantor
item.page.thesis.degree.advisor
item.page.thesis.degree.committeeMember
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Регматогенне відшарування сітківки (РВС) є важким захворюванням, яке потенційно може привести до сліпоти. Тракція, яка виникає при патологічній фіксації склоподібного тіла (СТ) до ділянок дегенерації сітківки і при відшаруванні задньої гіалоїдної мембрани, призводить до формування розривів сітківки і подальшому її відшаруванню. Підхід до лікування РВС змінювався з роками: від термокаутерізації (J. Gonin, 1920) до сучасної вітректоміі (R. Machemer, 1973). Удосконалення вітректоміі йде в трьох основних напрямках: розробці більш досконалих інструментів, пошуку нових оперативних методик і нових тампонуючих речовин. Всі тампонуючі речовини, які застосовують при вітректомії, мають свої переваги та недоліки. Тому в світі активно йде пошук нових рішень для мінімізації згубного впливу тампонуючих речовин на тканини ока, що зробить реабілітаційний період комфортніше для пацієнта. В останні десятиліття активно досліджується можливість застосування гідрогелю в якості замінника склоподібного тіла, яке було видалено при вітректомії (Widder, 1960, Balazs, 1972, Malson, 1985). Balazs розробив препарат «Healon» - перший комерційно доступний біомедичний продукт гіалуроната натрію, призначений для використання в офтальмохірургії. Препарат створювався як замінник СТ, але знайшов застосування в хірургії катаракти і став родоначальником віскоеластіків. Дослідження можливісті застосування гідрогелю з метою тампонади вітреальної порожнини тривають донині.
Description
Citation
Кронгауз М. Ю., Лікування регматогеного відшарування сітківки: з минулого у майбутнє. М. Ю. Кронгауз, І.О. Насінник, Н.В. Пасєчнікова // Офтальмол. журн. – 2020. – № 1. – С. 40-48. http://doi.org/10.31288/oftalmolzh202014048
