ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОЇ ІННЕРВАЦІЇ ОКА З ПОРУШЕННЯМ АКОМОДАЦІЇ

Abstract

Актуальність: Порушення акомодації викликають астенопію, зниження гостроти зору, розлади бінокулярного та стереоскопічного зору, зниження зорової працездатності внаслідок впливу дієти, стресу після Covid -19 і війні з 24.02.2022 р. Акомодаційна функція ока забезпечується роботою м’язів радужної оболонки, циліарного тіла та їх іннервацією симпатичної та парасимпатичної вегетативної нервової системою (ВНС) і виражається у зміні діаметру зіниці (Ананин В.Ф.,1996;Walsh & Hoyt, 1999;Mathôt, S., 2018., Духаєр Шакір 2021). Тісний зв’язок акомодації і зіничної реакції обумовлює інтерес до вивчення зіничних реакцій, які могли б стати об’єктивним критерієм оцінки вегетативного забезпечення акомодації в нормі, при порушеннях для вибору лікування. Мета: Визначити особливість вегетативної іннервації зорового аналізатора для вибору патогенетично обґрунтованого лікування порушень акомодації незалежно від рефракції. Матеріал і методи дослідження. Проведено обстеження 269 здорових дітей (538 очей), 130 дітей зі спазмами акомодації (260 очей) і 79 дітей зі слабкістю акомодації (158 очей) у віці від 6 до 18 років. Всі діти були розділені за віком на три групи: 1) 6-9 років; 2) 10-14 років; 3) 15-18 років; за станом загального тонусу ВНС – на нормотоніків, симпатотоніків і парасимпатотоніків. Офтальмологічне обстеження включало визначення гостроти зору для далі та поблизу, резервів акомодації за Дашевським, авторефрактометрію, УЗ-біометрію, біомікроскопію, офтальмоскопію. Загальний тонус ВНС.цінювали за допомогою кардіоваскулярного вегетативного індексу Кердо (ВІК) (Вейн А.М., 2003). Методи лікування хворих зі спазмами акомодації включали інстиляцію препаратів циклопентолату 1 % і фенілефрину 2,5 %). Хворі зі слабкістю акомодації проходили курс апаратного лікування, що включав транскраніальну стимуляцію на приладі ЕТРАНС за модифікованим методом В. П. Лебєдєва, а також фосфенелектростимуляцію (ФЕС). Результати: Встановлено, що площа зіниць при розслабленій акомодації (Smax) у здорових дітей 6-9 років при парасимпатотонії (за індексом Кердо) становить в середньому 21,1±6,4 мм2, при ейтонії – 22,3±6,8 мм2, при симпатотонії – 55,0±14,6 мм2. У дітей 10-14 років при парасимпатотонії – 21,8 ± 7,0 мм2, при ейтонії – 22,3±6,8 мм2, при симпатотонії – 55,0±14,6 мм2. У дітей 15-18 років при парасимпатотонії – 30,0±10,9 мм2, ейтонії – 42,8±5,7 мм2, симпатотонії – 57,7±13,5 мм2. Запропоновано алгоритм лікування мідріатіками пацієнтів зі спазмами акомодації: протягом 4 днів інстиляції фенілефрину 2,5 % по 1 краплі в кожне око на ніч, далі – 1 день інстиляції циклопентолату 1 % по 1 краплі в кожне око на ніч, з подальшою дводенною перервою і наступним повтором цього циклу протягом 1 місяця. Показники акомодаційної зіничної реакції через 1-2 місяця після закінчення лікування становили: Smax – у парасимпатотоніків не змінилася, у симпатотоніків – зросла на 16 %; Smin – у парасимпатотоніків зменшилася на 19 %; у симпатотоніків – не змінилася; амплітуда зміни площі зіниць збільшилась у парасимпатотоніків – на 21 %, у симпатотоніків – на 38 %. Після курсу транскраніальної електростимуляції (ТЕС) у дітей зі слабкістю акомодації відзначено покращення гостроти зору вдалину і показників акомодації відповідно на 65 %, після фосфен- електростимуляції – на 40 %. Висновки. Відмінності в величинах Smax у дітей зі спазмами акомодації (23,94±5,5 мм2,) і у дітей зі слабкістю акомодації (49,3±13,8 мм2,) можуть розглядатися як критерій для вибору виду лікування. При значенні Smax в межах 22,8-25,0 мм2 і наявності спазму акомодації на тлі парасимпатотонії слід призначати лікування мідріатиками. При Smax в межах 47,1-51,6 мм2 і слабкості акомодації на тлі симпатотонії показана транскраніальна електро- стимуляція і фосфен-електростимуляція.