Влияние жизнеспособной криоконсервированной амниотической мембраны человека при ее фиксации к роговице шовным материалом на особенности течения моделированного бактериального кератита

Abstract

Вступ. Актуальність роботи визначається недостатнім вивченням ефективності трансплантації амніотичної мембрани при бактеріальних кератитах, яка завдяки своїм властивостям може грати важливу роль у лікуванні даної патології.

Мета дослідження: вивчити в експерименті особливості протизапальної дії життєздатної кріоконсервованої амніотичної мембрани людини при різних хірургічних техніках її фіксації на моделі бактеріального кератиту.

Матеріал та методи. Трансплантація життєздатної амніотичної мембрани проведена у 30 кроликів породи Шиншила (30 очей), масою 2,5–3,0 кг, на розробленій моделі бактеріального кератиту середнього ступеня тяжкості. Використовували техніку inlay (1 шар) з фіксацією амніона вісьмома вузловими швами нейлон 10/00 до рогівки. Повіки тварин зшивали двома П-подібними швами, залишаючи в медіальному куті щілину для огляду. Термін спостереження склав 1 місяць. Групу контролю склали 10 кроків з модельованим бактеріальним кератитом, які отримували традиційну консервативну терапію.

Результати дослідження. Через 1 місяць після трансплантації амніотичної мембрани у шести кроликів (6 очей) мембрана залишалася збереженою на поверхні рогівки і у чотирьох (4 ока) була частково лізирована. У двох випадках набряк в стромі рогівки був відсутній, у двох — був дифузним, в шести — слабо вираженим. У двох кроликів спостерігали точкову інфільтрацію. У чотирьох кроликів (4 ока) характерною була наявність васкуляризації. На гістологічних препаратах відзначалася повна епітелізація поверхні рогівки, але при цьому диференціація по шарах відзначалася тільки в центральних ділянках рогової оболонки. У ряді випадків відзначалися явища початкової васкуляризації строми рогової оболонки, особливо в поверхневих шарах і поблизу шовного матеріалу.

Висновок. При однаковій глибині поразки рогової оболонки бактеріальним інфекційним процесом перевагу слід віддавати техніці біологічного покриття, як менш травматичному виду оперативного втручання, яке супроводжується меншою інтенсивністю запальної реакції з боку тканини рогівки.