Особливості перебігу невриту зорового нерву в умовах пандемії

Abstract

Актуальність. Віруси еволюціонували разом зі своїми господарями і придбали гени, що дозволяють їм адаптуватися до імунної системи, що змінюється. Неврит зорового нерва - велика соціальна і значима медична проблема внаслідок високої частоти захворюваності, високої контагіозності, розвитку сліпоти або слабої гостроти зору. Хворіють всі версти населення. Об’єктивна оцінка стану і перебігу запалення зорового нерва і його наслідків та їх рання діагностика визначають можливість своєчасного і лікування хвороби та запобіганню важких наслідків. Мета. Визначити особливості перебігу неврита зорового нерва внаслідок вірусної інфекції. Матеріал і методи. Дослідження виконані у 34 пацієнтів, які після перенесеного гострого респіраторно-вірусного запалення захворіли на неврит зорового нерва, серед них 16 жінок та 18 чоловіків, у 3 з чоловіків діагностовано ВІЛ інфекцію. Середній вік пацієнтів 37±5,3 роки. Всім пацієнтам робили МРТ, або КТ черепа та орбіт, проводили загально клінічні офтальмологічні обстеження, визначали гостроту зору, поле зору, світлової адаптації та реоофтальмографію. Пацієнти отримували лікування згідно стандартного протоколу (противірусні препарати, нестероїдні протизапальні препарати, імуносупресори, кортикостероїди, біологічні модулятори імунної відповіді). Статистичний аналіз проведено з використанням параметричного критерію Стьюдента для незалежних і пов’язаних вибірок (Statistica 10.0). Результати. За даними реоенцефалограми у 14 пацієнтів об’ємне пульсове кровонаповнення головного мозку не змінювалося, але посилювалися тонічні властивості великих (на 54%, р <0,05) і дрібних (на 12%, р <0,05) судин. Крім того, у цих пацієнтів при відсутності явних структурних змін органа зору при високій роздільній здатності (1,0) спостерігали функціональні порушення адаптації, яка була обумовлена порушенням кровообігу не тільки в самому оці, але і в центральному відділі зорового аналізатора. В результаті проведених досліджень у 14 пацієнтів (41,1%), які перенесли COVID-19, при відсутності явних структурних змін органа зору і при високій роздільній здатності (гострота зору 1,0) виявлено порушення у вигляді зниження світловий адаптації в 2,3 рази, яка була обумовлена не тільки порушенням кровообігу як в самому оці (зниженням об’ємного пульсового кровонаповнення на 10%, підвищення тонусу судин на 20%), так і центральному відділі зорового аналізатора (підвищення тонусу великих - на 53% і дрібних - на 14% судин басейнів внутрішньої сонної артерії і вертебро-базилярних артерій), в тому числі і у ВІЛ інфікованих. Це, ймовірно, пов’язано з нейротоксичним впливом самого вірусного агенту і явищами гіпоксемії. Під впливом антиоксидантів на протязі 3 місяців відзначено підвищення на 18% світловий чутливості сітківки у 23 пацієнтів (67,6%), які знаходилися під наглядом в групі хворих з ураженням ретинальної судинної системи, а також порушенням кровообігу в стовбурі зорового нерва - ішемічна оптична нейропатія з різким погіршенням зору. У 4 пацієнтів з порушенням кровообігу в стовбурі зорового нерва за ішемічним типом знадобилась більш довготривала реабілітація, на протязі 8 місяців, з безперервним використанням антиоксидантів і вітамінів. Внаслідок лікування було відзначено стабілізацію зорових функцій у всіх хворих. Спостерігалося підвищення об’ємного пульсового кровонаповнення на 16 %, зниження тонусу судин на 21%, в центральному відділі зорового аналізатора (зниження тонусу великих судин- на 34% і дрібних - на 9%, це стосується судин басейнів внутрішньої сонної артерії і вертебро-базилярних артерій. В даний час невідомо, чи є імуносупресія, зумовлена хронічними ко-інфекціями, такими як ВІЛ-інфекція, фактором підвищеного ризику розвитку тяжкої форми COVID-19. Висновки. Таким чином, визначено позитивний ефект антиоксидантів і вітамінів на судинну систему хворих, що перенесли респіраторну вірусну інфекцію у вигляді покращення кровообігу, розширення поля зору і підвищення гостроти зору.