ЕФЕКТИВНІСТЬ ПАТОГЕНЕТИЧНО ОБГРУНТОВАНОЇ НЕЙРОПРОТЕКТОРНОЇ ТЕРАПІЇ ЦИТИКОЛІНОМ ПРИ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ПЕРЕДНІХ ТА СЕРЕДНІХ УВЕЇТАХ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Abstract

Горянова Ільїна Сергіївна Ефективність патогенетично обґрунтованої нейропротекторної терапії цитиколіном при неінфекційних передніх та середніх увеїтах (експериментальне дослідження). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 22 «Охорона здоров’я» за спеціальністю 222 «Медицина» (14.01.18. – «Офтальмологія»). – Державна установа «Інститут очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П. Фiлатова НАМН України», Одеса, 2025. Дисертація присвячена актуальній задачі офтальмології – підвищенню ефективністі лікування неінфекційних передніх та середніх увеїтів в експерименті за допомогою патогенетично обґрунтованої нейропротекторної терапії цитиколіном (експериментальне дослідження). Дисертація відповідає паспорту спеціальності 14.01.18 Офтальмологія п.2.3, 2.5, 2.11. В роботі було проведено дослідження на 50 кролях породи шиншила (вага становила від 2,5 до 3 кг, вік був однаковий). Дослідження проведені на базі віварію ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України», з виконанням етичних норм, передбачених міжнародними принципами Європейської конвенції «О захисті хребетних тварин, які використовуються для експериментів та в інших наукових цілях» та відповідними законами України по біоетиці. Сформовано дві групи: 1) контрольна (24 кроля, 24 ока) – моделювався неінфекційний передній та середній увеїт (без отримання терапії); 2) основна (26 кролів, 26 очей) –отримували нейропротектор (цитиколін), на фоні модельованого увеїту. Кролям другої групи щоденно вводили внутрішньом’язово цитиколін натрію по 0,2 мл (50 мг) («Фармак», Україна), протягом всього періоду спостереження з першого дня розвитку увеїту. Для оцінки клінічної картини, кролей було поділено на дві однакові групи: 1) контрольна (24 кроля, 24 ока); 2) основна (24 кроля, 24 ока). Для морфологічного дослідження тварин теж поділили на 2 групи: 1) контрольна (22 кроля, 22 ока); 2) основна (26 кролів, 26 очей). З експерименту дослідних тварин виводили методом повітряної емболії в стані глибокого наркозу: 1) при відсутності симптомів активного увеїту – на ранній строк (10–13-та добу) після провокуючої дози стерильної нормальної кінської сироватки, шляхом інтравітреального введення в око та 2) при нормалізації температури в проекції циліарного тіла – на пізній строк (33-55-а доба). При виведенні з експерименту, у тварин забирали очні яблука, для виконання світлооптичних та електронно-мікроскопічних досліджень. З енуклейованих очей готували препарати та виконували морфологічні дослідження. Першим етапом роботи, після моделювання увеїту, було дослідження клінічного перебігу неінфекційного переднього і середнього увеїту у кролів, а також вплив на його перебіг застосування цитиколіну.За допомогою офтальмоскопії та біомікроскопії оцінювали клінічний перебіг увеїту. Враховували виразність запального процесу і наявність наступних симптомів, таких як: сльозотеча, світлобоязнь, ін’єкція, преципітати, набряк рогівки, клітинна завись в передній камері, гіпопіон, розширення судин райдужки, набряк райдужки, свіжі синехії, що характерні для переднього увеїту; а також клітинну інфільтрацію та фібрин, характерних для середнього увеїту. Для сумарної оцінки виразності запального процесу, враховувався 1 бал при наявності якогось симптому, якщо симптом був відсутній, то – 0 балів. 2 бали враховувалось, якщо виявляли такі симптоми як фібрин в передній камері. У дослідженні охарактеризовано клінічний перебіг експериментального неінфекційного переднього і середнього увеїту у кролів породи «шиншила» та оцінено вплив цитиколіну на його динаміку. У перші три доби після введення провокуючої дози кінської сироватки у кролів спостерігали ознаки гострого запалення: сльозотечу, світлобоязнь, ін’єкцію склери, набряки райдужки та рогівки, клітинну завись та фібрин у передній камері ока. Гіпопіон реєстрували у 33–42% випадків. Максимальний рівень запалення спостерігався на третю 4 добу, проте на сьому добу у тварин, які отримували цитиколін, запальна реакція знизилася на 50,3% порівняно з контрольною групою (0,83±0,21 бала проти 1,67±0,36 бала, р=0,049). Ознаки середнього увеїту: клітинна інфільтрація та фібрин в скловидному тілі були присутні у всіх кролей, яким моделювався увеїт. На 10–13-ту добу ознаки запалення зникали в обох групах. Проаналізувавши клінічну картину перебігу переднього та середнього увеїту без лікування та з отриманням терапії цитиколіном, та побачивши хоч і невелику, але позитивну динаміку на лікуванні (зменшення набряку рогівки та райдужки), що співвідноситься з іншими дослідженнями; прийнято рішення про дослідження наявності вторинних змін сітківки та зорового нерва та оцінки нейропротекторного ефекту цитиколіну. Розподіл кролей для морфологічного дослідження: частина кролей була взята на світлову мікроскопію (для гістофункціональної характеристики змін), частина на електронно-мікроскопічне дослідження (для оцінки ультраструктурних змін сітківки, хоріоїдеї, зорового нерва (ЗН)). Гістоморфологічне дослідження було проведено на 40 кролях породи «шиншила», поділених на дві групи: 1) контрольна (18 кролів, 18 очей); 2) основна (22 кроля 22 ока). Ультраструктурне дослідження було проведено на 8 кролях породи «шиншила», поділених на дві групи: 1) контрольна (4 кроля, 4 ока; 2) основна (4 кроля 4 ока). Морфологічний аналіз показав, що у контрольній групі через 8–13 діб увеїту спостерігали дезорганізацію шарів сітківки, набряк і деструктивні зміни, загибель фоторецепторних клітин (ФК) та клітин пігментного епітелію (ПЕС). На ультраструктурному рівні: в хоріокапілярах судинної оболонки спостерігались дистрофічні зміни ендотеліальних клітин (ЕК), які набували ознак гідропічної дистрофії. Фенестри були погано помітні, а просвіти капілярів мали підвищену електронну щільність із поодинокими деструктивно зміненими еритроцитами та лейкоцитами. У частини ЕК відзначали активацію метаболічних процесів. У пігментному епітелії сітківки (ПЕС) частина клітин 5 була зруйнована, інша мала деструкцію органел. Глибокі зміни включали руйнування мікроворсинок, пошкодження ендоплазматичної сітки та мітохондрій. Цитоархітектоніка зовнішніх сегментів (ЗС) ФК була порушена через міжрецепторний набряк. У глибоких шарах сітківки відзначались осередкові деструктивні зміни. Дослідження зорового нерва (ЗН) виявило набряк аксоплазми, пошкодження нейротрубочок, нейрофіламентів і мієлінових оболонок, а також дистрофічні зміни гліальних клітин. Експериментальна терапія цитиколіном демонструвала позитивний вплив на структуру сітківки при неінфекційному увеїті. У тварин, які отримували цитиколін, вже на ранньому строці структура сітківки переважно зберігалася, без дезорганізації шарів, дистрофічні зміни були мінімальними, а компенсаторно-відновні процеси — активними. Зменшувалась інфільтрація склоподібного тіла та сітківки, дистрофічні зміни у гангліонарних клітинах носили поодинокий характер. На ультраструктурному рівні (у кролей, що отримували цитиколін) в ХК зменшувалась інтерстиційна набряклість, а їх ЕК демонстрували ознаки компенсаційно-відновлювальних процесів. У ПЕС частина клітин мала нормальну структуру, інша – помірні дистрофічні зміни. У клітинах фоторецепторного та інших шарів сітківки посилювались білоксинтезуючі процеси. У ЗН після застосування цитиколіну зменшувались деформації мієлінових оболонок нервових волокон (НВ) і набряк аксоплазми. Більшість гліальних клітин демонстрували активацію відновлювальних процесів, що включало збільшення кількості білоксинтезуючих органел. Застосування цитиколіну підтверджує його перспективність у зменшенні запальних процесів та захисті нейрональних структур. У контрольній групі тварин через 33–55 діб спостерігалося прогресування дегенеративних процесів, включаючи тракції сітківки, субатрофію, зменшення кількості шарів нейронів та дискомплексацію. Таким чином, у тварин контрольної групи (без лікування), в піздні строки спостереження у сітчастій оболонці відмічалося прогресування 6 дегенеративних і деструктивних процесів. Але, були і такі ділянки сітківки, в яких зберігалася майже нормальна будова. На 55 добу після моделювання увеїту на ультраструктурному рівні хоріокапіляри мали нерівномірний просвіт, а їх ЕК зазнавали гідропічної дистрофії та гіпертрофії. У шарі ПЕС відзначали хвилеподібне його розташування, деструкцію мітохондрій і набряк в клітинах ПЕС, а фоторецептори були частково зруйновані або відсутні. У ЗН зафіксовано деформацію мієлінових оболонок, набряки аксоплазми та пошкодження НВ. Дані підтверджують виражені патологічні зміни в хоріоідеї, сітківці та ЗН за відсутності терапії, що підкреслює необхідність використання нейропротекторів для зменшення структурних пошкоджень та підтримки функціонального стану ока. Застосування нейропротекторної терапії у кролів основної групи забезпечувало захист клітин сітківки і ЗН у піздні строки спостереження. Були виявлені в склоподібному тілі (поряд з сітчастою оболонкою) без'ядерні залишки імунокомпетентних клітин, що вже некротизувалися, а сама сітківка мала майже нормальну будову. Після лікування цитиколіном у тварин на 55 добу з модельованим увеїтом спостерігали покращення стану хоріокапілярів (ХК), зменшення гідропічної дистрофії в їх ЕК та активацію в них метаболічних процесів. У шарі ПЕС більшість клітин зберігала нормальну структуру, а ультраструктура ФК залишалась інтактною. У ЗН зафіксовано відновлення мієлінових оболонок і зменшення набряку аксоплазми НВ та активацію відновних процесів у гліальних клітинах. Цитиколін демонструє значний терапевтичний потенціал для захисту нейрональних структур та сповільнення прогресування патологічних процесів при увеїтах, що робить його перспективним для клінічного використання. Таким чином, було визначено, що рівень виразності запальної реакції у тварин, які отримували цитиколін на сьому добу захворювання становив 0,83±0,21 бали і був меншим, ніж у тварин без лікування на 50,3 % (р=0,049). Зменшення в клінічній картині виразності запалення при увеїті досягалося в першу чергу за рахунок зменшення набряку рогівки та райдужної оболонки у тварин, які отримували цитиколін, порівняно з тваринами, які не отримували нейропротекторну терапію (р<0,05). Було вперше встановлено, що неінфекційний передній та середній увеїт, на ранніх строках перебігу, спричиняє швидко прогресуючі дегенеративні зміни в судинній оболонці, сітківці, та зоровому нерві. Було виявлено, що застосування цитиколіну на ранніх строках перебігу захворювання зменшує порушення цитоархітектоніки сітківки, зменшує набряк клітин сітківки і зорового нерва і активує внутрішньоклітинні компенсаторні процеси. Нейропротекторні ефекти цитиколіну сприяють активації метаболічних процесів у гліальних клітинах і аксоплазмі зорового нерву. Також було доведено, що на 55-ту добу перебігу неінфекційного переднього та середнього увеїту, ушкодження досліджувальних тканин прогресує. Зберігаються ендотеліальні клітини хоріокапілярів з альтеративними змінами, в сітківці ознаки гліозу, в зоровому нерві відмічається патологія нервових волокон, міжклітинний набряк та безструктурні ділянки, гідропічна дистрофія гліальних клітин. Експериментальна терапія цитиколіном протягом 55 днів показала виражений ретинопротекторний вплив при неінфекційному передньому та середньому увеїті. Спостерігалась активація внутрішньоклітинних компенсаторно-відновних процеси в ендотеліальних клітинах хоріокапілярів, в сітківці та зоровому нерві, що призводило до відновлення їх ультраструктури або до зменшення в клітинах проявів альтеративних змін. Отже, в результаті проведених експериментальних досліджень було обґрунтовано застосування в комплексній патогенетичній терапії цитиколіну при неінфекційному передньому та середньому увеїті, що буде сприяти попередженню ускладнень у вигляді нейродегенеративних змін сітківки та зорового нерву.