Інтравітреальне введення афліберцепту в режимі «лікуй та подовжуй» при субретинальній неоваскулярній мембрані на фоні хронічної форми центральної серозної хоріоретинопатії

Abstract

Актуальність. Тривалий перебіг хронічної форми центральної серозної хоріоретинопатії (ЦСХРП) часто призводить до формування ускладнень, зокрема, субретинальної неоваскулярної мембрани (СНМ) I типу (прихованої СНМ), яка складно піддається лікуванню. За оцінками різних авторів поширеність СНМ при хронічній ЦСХРП складає від 2 до 18%. В основі патогенезу СНМ I типу у пацієнтів з хронічною ЦСХРП лежить патологічний артеріологенез. В наслідок персистенції СНМ розвиваються дефекти мембрани Бруха, формування кістозного набряку макули, атрофія пігментного епітелію сітківки та фоторецепторів, що в свою чергу приводить до стрімкого та незворотнього зниження гостроти зору. Раннє виявлення та ефективне лікування СНМ може покращити зорові функції та запобігти незворотнім структурним змінам в макулі. На сьогоднішній день для лікування СНМ широко застосовуються інгібітори фактору росту ендотелію судин (ранібізумаб, афліберцепт та бролуцизумаб). Однак ефективність інгібіторів ангіогенезу у пацієнтів з СНМ при хронічній ЦСХРП значно нижча, ніж при лікуванні СНМ іншої етіології. Мета. Оцінити ефективність та безпеку застосування інтравітреального введення афліберцепту в режимі «лікуй та подовжуй» у пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною І типу при хронічній формі центральної серозної хоріоретинопатії при терміні спостереження 12 місяців. Матеріал та методи. Дослідження являло собою проспективне, одноцентрове спостереження 22 пацієнта (22 ока) з СНМ на фоні хронічної ЦСХРП. Всім пацієнтам проводились інтравітреальне введення 2 мг (0,05 мл) афліберцепту. Головним досліджуваним показником була гострота зору з максимальною корекцією на 12 місяці спостереження. Другорядні показники: резорбція субретинальної рідини (СРР), центральна товщина сітківки (ЦТС), субфовеальна товщина судинної оболонки ока (СТСО) за даними оптичної когерентної томографії (ОКТ), кількість виконаних ін’єкцій, інтервал між останньою ін’єкцією і завершальним візитом та безпека лікування на 12 місяці спостереження. Результати. Протягом 12 місяців під нашим спостереженням було 22 пацієнта (22 ока) з СНМ на фоні хронічної ЦСХРП. Середній вік пацієнтів склав 53±14 років, з них 45% (10 пацієнтів) були особами чоловічої статі і 55% (12 пацієнтів) - жіночої. На 12-му місяці спостереження відмічалось статистично значиме підвищення середньої гостроти зору з 0,44±0,35 до 0,58±0,3 (р=0,001). В кінці спостереження повна резорбція ССР була відмічена в 73% (16 очей). На 12-му місяці спостереження відзначалось статистично значиме зменшення середньої ЦТС та СТСО, у порівнянні з початковими показниками, з 321±90 до 259±93 мкм (р=0,004) і з 364±186 до 287±124 мкм (р=0,0002), відповідно. Середня кількість інтравітреальних введень афліберцепту за 12 місяців спостереження становила 7,5±1,4. Середній інтервал між останньою ін’єкцією та завершальним візитом становив 9,0±4,1 тижнів. Протягом всього періоду спостереження у жодному випадку не було зафіксовано раптової втрати зору, атрофії пігментного епітелію сітківки та/або судинної оболонки ока при проведенні інтравітреальних ін’єкцій афліберцепту в режимі «лікуй та подовжуй». Висновок. Інтравітреальне введення афліберцепту в режимі «лікуй та подовжуй» є ефективним та безпечним методом лікування пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною I типу на фоні хронічної центральної серозної хоріоретинопатії.