РЕГУЛЯТОРНА РОЛЬ ГАЗОВОГО ТРАНСМІТЕРУ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ ПРИ РОЗВИТКУ ГЛАУКОМИ

Abstract

В сучасній науковій літературі велика увага надається вивченню фізіологічних та біохімічних ефектів газових трансмітерів та їх ролі в регуляції метаболічних та системних функцій як в організмі, так і в органі зору (Садляк О. В., 2015; Shefa U., 2018; Han Y., 2019; Liu X., 2023). Останнім часом досліджується участь трансмітера гідроген сульфіду (сірководню) в патогенезі первинної глаукоми, але публікації мають поодинокий характер і роль сірководню як сигнальної молекули в патогенезі глаукомного процесу залишається ще не вивченою. Дослідження впливу газотрансміттерів, в даному випадку гідроген сульфіду, на динаміку внутрішньоочної рідини, його нейропротекторні ефекти на сітківку і зоровий нерв при глаукомі являється перспективним напрямом експериментальної офтальмології (Ohia S. E., 2018; Han Y., 2019; Feng Y., 2021). Обмеження таких досліджень обумовлено зокрема неможливістю вивчити вміст сірководню, а також його залучення до регуляції становлення і розвитку глаукомного процесу у пацієнтів. Тому такі дослідження на адекватній моделі захворювання мають значну актуальність в науковому і науково-практичному сенсі. Важливо встановити ендогенний статус гідроген сульфіду в тканинах ока при глаукомному процесі, враховуючи, що його знижений рівень відзначається при таких нейродегенеративних захворюваннях як хвороба Альцгеймера та Паркінсона, а також і те, що гідроген сульфід, крім цитопротекторних та антиоксидантних властивостей, має регуляторний вплив на обмін речовин (Ju Y., 2013; Nagpure B. V., 2015; Katsouda A., 2016). Мета: дослідити рівень внутрішньоочного тиску та вміст ендогенногогідроген сульфіду в тканинах ока у кролів з глаукомою. Методи. Адреналін-індуковану глаукому (АІГ) моделювали у кролів за допомогою внутрішньовенних ін’єкцій 0,1 мл розчину адреналіну (1:1000) через день протягом 3 месяців. Контрольна група тварин - інтактні тварини, які не піддавалися ніякому впливу. Внутрішньоочний тиск (ВОТ) вимірювали тонометром Маклакова (плунжер 7,5 г) за умови місцевої анестезії, проводили офтальмоскопічні та біомікроскопічні дослідження. Через 3 місяці в тканині дренажної зони ока, сітківці та зоровому нерві кролів визначали рівень гідроген сульфіду (Svenson A. A., 1980). Отримані дані ВОТ у тварин статистично обробляли за допомогою програми Statistica з використанням непараметричних методів аналізу, а саме критерію Крускала-Уоліса і Мана-Уїтні. Отримані результати рівня гідроген сульфіду статистично обробляли c використанням tкритерію Стьюдента. Результати. При моделюванні АІГ у кролів показник ВОТ на 30, 60 та 90 добу достовірно значуще підвищився на 27,7, 33,1 та 45,9 %, відповідно, по відношенню до вихідних даних. При порівняні з відповідними даними контрольної групи тварин на кожний строк експерименту слід теж зазначити 220 про наявність вірогідної різниці, а саме: на 30 добу зростання на 26,8 %, на 60 добу – на 27,1 % та на 90 добу – на 42,1 %. Експериментально підтверджено достовірно значуще зниження рівня ендогенного гідроген сульфіду в тканинах дренажної зони ока на 28%, сітківці на 38% та зоровому нерв на 35%, камерній волозі на 24% та плазмі крові кролів на 27% при АІГ відносно контрольної групи тварин. Виявлено виразний негативний кореляційний зв'язок між рівнем ВОТ та ендогенним гідроген сульфідом. Зниження рівня гідроген сульфіду в очних тканинах та рідинах при АІГ може бути пов’язано зі зниженням експресії біосинтетичних ферментів, які продукують його з сірковмісних амінокислот або впливом їх інгібіторів. Висновок. Відповідно до патофізіологічних механізмів розвитку первинної глаукоми при АІГ нами встановлено суттєве зростання рівня ВОТ протягом всього періоду спостереження, а зниження рівня гідроген сульфіду в сітківці та зоровому нерві тварин підкреслює його роль в нейродегенеративних процесах при цьому захворюванні. Регуляція рівня гідроген сульфіду може бути перспективним напрямом експериментальної та клінічної офтальмології.