Електрофізіологічна оцінка функціонального стану зорового нерва при неартеріїтній ішемічній нейропатії

Abstract

Актуальність. Неартеріїтна ішемічна нейропатія зорового нерва (НА-ІНЗН) є другою після глаукоми причиною незворотної втрати зору у пацієнтів віком понад 50 років. Відсутність специфічних клінічних маркерів на ранніх етапах захворювання ускладнює діагностику. Електрофізіологічні методи можуть дозволити об’єктивно оцінити функціональний стан зорового аналізатора на різних стадіях ішемічного ураження. Мета. Оцінити зміни електрофізіологічних параметрів зорового аналізатора у пацієнтів з НА-ІНЗН за допомогою патерн-зорових викликаних потенціалів (П-ЗВП) та патерн-електроретинографії (П-ЕРГ). Матеріал і методи. Обстежено 15 пацієнтів (15 очей) із НА-ІНЗН. Середній вік пацієнтів — 65,3 ± 5,7 років (діапазон: 55–66 років). Усі пацієнти пройшли стандартне офтальмологічне обстеження, зокрема комп’ютерну периметрію (Humphrey Field Analyzer), фосфен-діагностику, МРТ головного мозку, консультацію невролога, та були розподілені на дві групи: 1-ша група – пацієнти з ураженням аксіального пучка ЗН та наявністю абсолютної центральної скотоми (4 ока), 2-га група – без центральної скотоми (11 очей). Електрофізіологічне обстеження проводили згідно з рекомендаціями Міжнародного товариства клінічної електрофізіології зору (ISCEV) на комп’ютерному комплексі RetiScan (Roland Consult, Німеччина). Зареєстровано П-ЗВП з шаховими патернами розміром 1° та 15′, а також П-ЕРГ із шаховим патерном розміром 48′. Статистичну обробку результатів здійснено за допомогою програми IBM SPSS Statistics; статистично значущими вважалися відмінності при p < 0,05. Результати. Статистично значущих відмінностей у латентності зубців N75 і P100 за даними П-ЗВП між групами не виявлено. Амплітуда зубця P100 на стимул 1° у 1-й групі становила 7,9 ± 1,7 µV, тоді як у 2-й групі вона була у 1,7 раза вища — 13,7 ± 2,1 µV (p = 0,002). На стимул 15′ амплітуда у 1-й групі дорівнювала 9,5 ± 0,82 µV, у 2-й — 16,1 ± 3,1 µV, що також було у 1,7 раза вище (p = 0,002). Біоелектрична активність гангліозних клітин оцінювалася методом П-ЕРГ. Показники латентності зубців N35, P50 і N95 не відрізнялися статистично. Амплітуда зубця N35–P50 у 1-й групі становила 2,6 ± 0,6 µV, у 2-й — 4,6 ± 1,2 µV, що у 1,8 раза вище (p = 0,002). Амплітуда зубця P50–N95 у 1-й групі була 3,1 ± 1,4 µV, у 2-й — 6,8 ± 2,4 µV, що було у 2,2 раза вище (p = 0,002). Отримані дані можуть вказувати на зниження функціональних можливостей гангліозних клітин у макулярній зоні при наявності депресії аксіального пучка ЗН. Результати демонструють діагностичну цінність П-ЗВП і П-ЕРГ при НА-ІНЗН та свідчать про неоднорідність амплітудних показників, що залежить від наявності або відсутності депресії аксіального пучка ЗН. Висновки. Електрофізіологічні зміни при НА-ІНЗН є неоднорідними та залежать від локалізації ураження. У пацієнтів з депресією аксіального пучка ЗН спостерігається зниження амплітуд П-ЗВП у 1,7 раза та П-ЕРГ у 2,2 раза. Показники латентності П-ЗВП і П-ЕРГ залишаються стабільними. Результати підтверджують діагностичну цінність електрофізіологічних методів у діагностиці НА-ІНЗН та залежність амплітудних показників від локалізації ураження волокон ЗН.