40 років після Чорнобиля: основні напрямки зусиль українських офтальмологів.

Abstract

Через сорок років після Чорнобильської катастрофи можна вже підбити деяку підсумки проведених в цей період тривалих досліджень. Очі виявились однією з основних «мішеней» для впливу іонізуючого випромінювання, що спричинило суттєве зростання захворюваності на очні хвороби. Водночас, діючи в складних умовах, українські офтальмологи зуміли зменшити вияв офтальмологічних ефектів опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. В перші рокі після Чорнобильської катастрофи основною загрозою вважалась поява радіаційної катаракти. Цей специфічний ефект радіаційного опромінення міжнародні експерти називали єдиним, що може спостерігатись у потерпілих від радіаційного опромінення. Офтальмологи України дійсно розширили наші знання про цей відомий радіаційний ефект: зокрема, вперше показано було, що радіаційна катаракта може виникати і через 29 років після радіаційного впливу. Але значно більше значення мали інші, раніше переважно невідомі ефекти радіаційного опромінення. Серед них - порушення акомодацій, порушення рефрактогенезу у дітей, функціональні зміни. Але найбільше значення мало прискорення розвитку захворювань, асоційованих з віком. Серед них – вікова макулярна дегенерація (ВМД) і інволютивна катаракта. Була створена математична модель розвитку ВМД в радіаційно опромінених популяціях. ЇЇ аналіз дозволив виявити закономірності, характерні, як виявилось, для всіх вікзалежних захворювань. Подальші дослідження показали, що саме ВМД є основним захворюванням, яке викликає зниження зору і порушення функціональної спроможності, зниження якості життя у радіаційно опромінених осіб. Тому зусилля українських науковців в постЧорнобильській період були спрямовані на розробку і впровадження нових методів лікування ВМД. Це дозволило суттєво зменшити віддалені наслідки впливу факторів Чорнобильської катастрофи на орган зору населення. Висновок. Своєчасне застосування сучасних методів лікування, яке спирається на наукові прогнозні розрахунки, дозволяє впевнено впливати на частоту ускладнень і важкість перебігу захворювань ока у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у віддаленому періоді після аварії.