Застосування зорових визваних потенціалів у клінічній практиці для ранньої діагностики у пацієнтів з пеpвинною відкритокутовою глаукомою

Abstract

Актуальність. Глаукома є основною причиною безповоротньої втрати зору. Дослідження структурних і нейрофізіологічних процессов вищих відділів зорового аналізатора у хворих з первинною глаукомою допомагають у вирішенні питання первинного порушення структур при даній патології. Найбільш важливу інформацію про процеси в зоровій корі головного мозку надають результати дослідження визваних потенціалів мозку, в тому числі, найбільш вагомузорові визвані потенціали (ЗВП). При зрівняльній оцінці ЗВП від обох очей спостерігається добре співвідношення отриманих ЗВП з результатами компютерної Humphrey-периметрії. Відомо, що в клінічній практиці не існує специфічних нейрофізіологічних тестів для діагностики глаукоми, проте саме нейрофізіологічне обстеження достатньо часто виявляє зміни, які протікають безсимптомно на протязі тривалого часу до клінічних проявів, що особливо важливо для ранньої діагностики глаукомного процесу. Мета. Застосування зорових визваних потенціалів в клінічній практиці для ранньої діагностики у пацієнтів з пеpвинною відкритокутовою глаукомою. Матеріал і методи. Нами проведено на базі ДУ “Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України” комплексне клінічне і нейрофізіологічне дослідження 186 пацієнтів (358 очей) з діагнозом первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ) або у пацієнтів, у яких цей діагноз підлягав уточненню. Серед них - 81 жінка (51,92%) і 75 (48,08%) чоловіків, середній вік 56,8 + 4,26 років на різних стадіях глаукомного процесу — основна група. Для діагностики патологічного стану використовували також нейрофізіологічні методи дослідження — зорові визвані потенціали (ЗВП) на шахматний паттерн і спалах. Дослідження ЗВП проводили на апараті “RETI scan” (multifocal ERG|VEP, Roland consult, Німеччина). Результати. Використовуючи непараметричний метод з використанням критерія χ2 ми провели аналіз даних у пацієнтів на різних стадіях глаукомного процесу. Згідно отриманих даних, у пацієнтів з підозрою на глаукому за показником N75 і Р100 тривалість латентного періоду у 96,1% випадків (р<0,05) і у 86,2% (р<0,05) був у межах норми, відповідно; за характеристикою піків N75-Р100 і P100 -N135 відмічалось збільшення амплітуд вище норми (згідно даних норми апаратури і лабораторії, де проводилось дослідження) у 78,6% (р<0,05) і 65,5% випадків (р<0,05 відповідно — так звані “супернормальні “ показники. Чутливість зорового аналізатора по фосфену у пацієнтів даної групи в межах норми і дорівнює 65,61±7,32 Гц. У пацієнтів з початковою стадією латентний період за показником N75 і Р100 відповідно у 86,4% (р<0,05) і 81,2%(р<0,05) хворих у межах норми; за характеристикою піків N75-Р100 і P100 - N135 збільшення спостерігалось у 65,15% (р<0,05) і 58,14%(р<0,05) відповідно. Чутливість зорового аналізатора по фосфену у пацієнтів даної групи у межах норми в середньому 71,69±9,08 Гц. За критерієм Mann-Whitney ми спостерігали статистично достовірну різницю між початковою і розвинутою стадіями за показниками латентного періоду Р100 (Z = 2,33; p-value = 0,028), амплітуди піків Р100-N135 (Z = 3,50 p- value = 0,00046), амплітуди піків N75-P100 (Z = 2,04; p-value = 0,04); У хворих з підозрою на глаукому при повторному обстеженні через 6 місяців і 1 рік було підтверджено діагноз- первинна початкова відкритокутова глаукома, згідно загально-клінічних досліджень, у 78,4% випадків. При проведенні додаткових нейрофізіологічних методів обстеження були виявлені більш виражені зміни патологічного процесу у пацієнтів з початковою стадією у 34,80% хворих, вони були переведені у групу - розвинута стадія глаукоми, прийняті відповідні зміни в подальшій тактиці лікування. Висновки. Використовуючи нейрофізіологічний метод зорових визваних потенціалів на шахматний паттерн і спалах у хворих на різних стадіях первинної відкритокутової глаукоми, ми отримали наступні результати: 1. Біоелектрична активність кори головного мозку, за даними зорових визваних потенціалів на паттерн, у пацієнтів з підозрою на глаукому у початковій стадії при аналізі тривалості латентного періоду статистично достовірно у 96,1% і 86,36% випадків відповідно виявлено статистично достовірно “супернормалньні показники”. 2. Амплітуда коливань основних піків N75-Р100 статистично достовірно вища норми у 78,61% і 65,15% випадків відповідно - у пацієнтів з підозрою на глаукому і початковою стадією первинної відкритокутової глаукоми. 3. Використання нейрофізіологічних методів дослідження — зорових викликаних потенціалів на паттерн важливе для уточнення діагнозу і стадії розвитку глаукоми - для ранньої діагностики і вибору подальшої тактики лікування.