Особливості взаємозв’язку між біохімічними показниками і патологічними змінами в тканинах ока при запальному процесі в рогівці

Abstract

Актуальність. Відомо, що вікова катаракта, особливо в поєднанні з розвитком запальних захворювань рогівки, враховуючи небезпеку суттєвого зниження гостроти зору, становить важливу медичну та соціальну проблему. Патогенетичні механізми формування катаракти та запальних захворювань рогівки в експерименті та у хворих в останні десятиліття є предметом інтенсивного вивчення [1-4]. Результатами експериментальних та клінічних досліджень доведено, що порушення балансу в прооксидантно-антиоксидантній системі тканин ока є ключовим чинником прогресування патологічних змін як в кришталику, так і в рогівці при запальних та дегенеративних захворюваннях органа зору [3,5-7]. Вивчення впливу запального процесу в рогівці на розвиток патологічних змін в кришталику являється актуальною задачею для експериментальної та клінічної офтальмології. Мета: вивчити взаємозв’язок між показниками прооксидантно-антиоксидантної системи і патологічними змінами в кришталиках при запальному процесі в рогівці. Матеріал і методи. Кролів породи Шиншила без та за умови моделювання бактеріального кератиту щоденно протягом 40 тижнів опромінювали світлом дугової ртутної лампи (1000 Вт, від 350 до 1150 нм). Частина тварин протягом експерименту при моделюванні світлової катаракти отримувала у вигляді інстиляцій емоксипін. Контроль – інтактні тварини. В основній групі пацієнтів з віковою катарактою і кератитом на тлі традиційного лікування хворі інстиляційно отримували емоксипін. Контролем були пацієнти, яким проводили традиційну терапію без застосування емоксипіну. Строк спостереження за розвитком вікової катаракти у пацієнтів на фоні кератиту становив до 18 місяців. Ступінь вираженості патологічних змін в кришталиках (від 0 до 5 балів) визначали за допомогою офтальмобіомікроскопії. В кришталиках, камерній волозі і сльозовій рідині кролів визначали активність глутатіонпероксидази і каталази, вміст малонового діальдегіду (МДА) і дієнових кон’югатів (ДК). В сльозовій рідині хворих кератитом без та з віковою катарактою визначали загальну антиоксидантну активність, вміст МДА і ДК. Результати. Виявлена негативна кореляційна залежність між показниками перекисного окислення ліпідів (МДА і ДК) і антиоксидантним станом тканин ока кролів з катарактою при супутньому кератиті. Оцінювали взаємозв’язок між станом кришталика і біохімічними показниками, при цьому коефіцієнт кореляції Спірмена становив: негативний для глутатіонпероксидази (R= – 0,82, р<0,01) і каталази (R= –0,69, р<0,05), позитивний для МДА (R= 0,76, р<0,05) і ДК (R= 0,58, р>0,05). Встановлено, що значні порушення в прооксидантно-антиоксидантній системі в тканинах ока суттєво залежать від ступеня вираженості патологічних змін в кришталиках у кролів з світловою катарактою, особливо на тлі запального процесу в рогівці. При збільшенні ступеня патологічних змін в кришталиках коефіцієнт кореляції був більш виражений. У пацієнтів максимальні зміни в прооксидантно-антиоксидантній системі в сльозовій рідині відзначалися у хворих на вікову незрілу коркову, ядерну та задньокапсулярну катаракту з низькою гостротою зору від 0,1 до 0,3 при супутньому кератиті, особливо виражені порушення спостерігали у хворих при корковій та ядерній зрілій катаракті з гостротою зору менше ніж 0,1. При застосуванні емоксипіну була отримана тенденція до нормалізації показників прооксидантно-антиоксидантної системи в досліджуваних тканинах. Висновки. Наявність кореляційних взаємозв’язків між показниками продуктів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантною активністю свідчить про важливу роль цих метаболічних порушень в формуванні структурно-функціональних змін в кришталику у хворих при запальному процесі в рогівці. Отримано експериментальне та клінічне обгрунтування про доцільність включення патогенетично орієнтованої метаболічної корекції емоксипіном дисбалансу в прооксидантно-антиоксидантній системі в тканинах ока при патологічних змінах в кришталику і кератиті.