Ефективність щадної до фовеоли методики видалення внутрішньої межової мембрани в лікування ідіопатичних макулярних розривів

Abstract

Актуальність. Видалення внутрішньої межової мембрани (ВММ) є на даний момент рутинною опре цією для хірургічного лікування ідіопатичних макулярних розривів (МР). Однак, видалення ВММ по краю розриву, безпосередньо навколо фовеоли, має низку недоліків: порушення взаємин зовнішніх та внутрішніх сегментів фоторецепторів, дефекти фоторецепторного шару, дисоціація шару нервових волокон, дефекти пігментного епітелію, порушення кровопостачання внутрішніх шарів сітківки. Тому були розроблені та активно впроваджуються в практику методики, щадні до фовеоли, де ВММ не видаляється безпосередньо по краю розриву. Мета - вивчити ефективність щадної до фовеоли методики видалення ВММ за частотою закриття МР. Матеріал та методи. До дослідження включено 14 пацієнтів 3 чоловіка, 13 жінок, середній вік 64,6 (SD 6,3) роки (15 очей з МР, давність існування МР коливалася від 2 тижнів до 3 років, в середньому 8,2 (SD 9,96) місяців, розмір МР коливався від 198 мкм до 769 мкм, середній – 448,1 (SD 170,2) мкм), яким в період з грудня 2020 р. по травень 2021 року була проведена операція вітректомія із щадною до фовеоли методикою видалення ВММ. Методика описана Файзрахмановим Р.Р. із співавторами в 2019 р. та полягає в тому, що формується темпорально від краю розриву великий клапоть ВММ, при цьому по краю МР ВММ не видаляється, клапоть ВММ загортається та розташовується над розривом. Операція завершувалася тампонадою вітреальної порожнини 20% SF6 та вимушеним положенням голови «носом донизу» 3 тижні. Результати. З 15 очей, що були прооперовані за вищевказаною методикою через 3 тижні макулярний розрив закрився на 11 очах, що становить 73,3%. З 4-х очей, де розрив на закрився причиною на 2-х очах було дуже швидке розсмоктування газу (менше 2-х тижнів), на цих очах була проведена додаткова газова тампонада 15% С3F8 та вимушене положення голови пролонговано ще на 3-4 тижні; та 2 пацієнта не дотримувалися правильного положення голови, у них проведена ре-операція з видаленням ВММ по класичній методиці. Очі із первинним незакриттям МР не відрізнялися від всієї групи ні за розміром МР (середній розмір 425 (SD 232) мкм), ні за давністю існування розриву (на 3-х очах давність існування розриву не перевищувала 1 місяць, та лише на 1 оці – 1 рік). В підсумку, МР закрився на всіх 15 очах. Максимально коригована гострота зору (МКГЗ) на очах з МР до лікування коливалася від 0,02 до 0,3, середня 0,14 (SD 0,09). Після закриття МР МКГЗ достовірно підвищилася до 0,44 (SD 0,16) р=0,0000 (від 0,25 до 0,7). Слід відзначати, що навіть на 4 очах, де МР не закрився до повторного втручання він зменшився за розміром та МКГЗ підвищилася у порівнянні із вихідною 0,09 (SD 0,02) до 0,2 (SD 0,12), а після закриття МР підвищилася ще до 0,35 (SD 0,04). Кінцева МКГЗ достовірно корелювала із МКГЗ до операції r=0,72 р<0,05. Висновки. 1. Методика щадного до фовеоли видалення ВММ є ефективною та призводить до достовірного підвищення гостроти зору у хворих із ідіопатичними МР. 2. При ендотампонаді 20% SF6, що триває до 3-х тижнів частота закриття МР становить 73,3%, що менше ніж при класичній методиці видалення ВММ. 3. Методика щадного до фовеоли видалення ВММ потребує більш довготривалої газової ендотампонади.