Комп’ютерний зоровий синдром

Abstract

Сучасне цивілізоване суспільство вже неможливо уявити без комп’ютера. Виконання багатьох професійних завдань, навчання та дозвілля повязані з сприйняттям візуальної інформації з різних носіїв, що обумовлює значну залученість в роботу зорової системи. Довготривале та не контрольоване використання інформаційних технологій може наводити до небажаних наслідків, стати причиною розвитку патологічних станів дітей та підлітків, наводить до появи астенопії у дорослих. Патологія органу зору, пов’язана з роботою за комп’ютером називається комп’ютерним зоровим синдромом, тому рання його діагностика важлива для сучасної та ефективної реабілітації. Мета: виявити клінічні особливості комп’ютерного зорового синдрому. Методи. Досліджено 23 пацієнта (46 очей) з комп’ютерним зоровим синдромом у віці від 13 до 22 років, кожному з яких було виконано стандартне офтальмологічне дослідження, яке включало збір анамнезу, авторефрактометрію, візометрію та офтальмоскопію. У всіх було правильне положення очей та бінокулярний зір, очне дно без видимої патології. Сферичний компонент рефракції склав 0,5–1,0 дптр, астигматичний – від 0,25 до 1,25 дптр. Суб’єктивні відчуття, у працюючих за комп’ютером людей, зводилися до скарг на зорове втомлення, біль, різь, печіння, сухість («пісок»), почуття стороннього тіла, тяжість в очних яблуках, зуд повік. Пацієнти відмічали труднощі фокусування зору, розпливчастість при розгляданні предметів, що знаходяться далеко, головний біль, рідше – запаморочення; пред’являли скарги на болі в надбровних дугах, сльозотечу, світлобоязнь, почервоніння очей та інше. Частими функціональними ускладненнями є астенопія у вигляді швидкої стомлюваності при читанні, відчуття посмикування в оці та інше. У більшості обстежених виявлені аномалії рефракції. За об’єктивними даними відмічалось зниження гостроти зору вдалину і зблизька, порушення акомодації, загострення гетерофорії. Акомодативна астенопія обумовлена перенапругою акомодації при довготривалій роботі на близькій відстані та виникає у людей з гіперметропічною рефракцією. А це обумовлює необхідність постійного використання корекції, так як при відсутності додаткових засобів створюються труднощі для адаптаційного механізму. Важливу роль при цьому відіграє адекватний підбір оптичної корекції. При міопії для вирішення акомодативних завдань з близької відстані фокусування здійснюється с найменшими витратами акомодації, тому до кожного пацієнта необхідно підходити індивідуально. Висновки. Наявність у пацієнта зорово-напруженої праці при работі з комп’ютером потребує проведення оптимальної корекції для збереження зорової працездатності та досягнення рівня професійної надійності. При виборі оптимальної корекції необхідний індивидуальний підхід.