Пролонгація газової тампонади як метод лікування розривів макули, що не закрилися

Abstract

Ефективність вітректомії з пілінгом внутрішньої межової мембрани (ВММ) та газовою ендотампонадою при ідіопатичних розривах макули (ІРМ) є достатньо високою та коливається від 98,1 % при діаметрі ІРМ менше 400 мкм до 87% при діаметрі ІРМ більше 500 мкм. Видалення заднього гіалоїду під час вітректомії усуває вітреомакулярну адгезію та тракцію; пілінг внутрішньої межової мембрани усуває тангенціальні тракції, підвищує еластичність сітківки по краю ІРМ; газовий пухир притискає край ІРМ до пігментного епітелію та запобігає попаданню ендовітреальної рідини в зону ІРМ при дотриманні вимушеного положення голови після операції певний час. Останнім часом є тенденція до скорочення терміну газової тампонади та дотримання схиленого положення голови під час лікування ІРМ. При незакритті ІРМ проводиться повторне втручання із збільшенням площі макулярного рексісу, закриттям торпідних ІРМ різними ауто-, або гомологічними тканинами. Метою роботи показати можливість лікування ІРМ, що не закрилися пролонгацією газової ендо-тампонади. Матеріал та методи. В період 2020-2024 р.р. спостерігалися 7 пацієнтів (8 очей) середній вік 66,6 (SD 6,86) років, 6 жінок, 1 чоловік. На всіх очах була проведена 3-х портова вітректомія 25 Ga із видаленням задньої гіалоїдної мембрани та пілінгом ВММ на 6 очах класичним методом, на 2 очах по модифікованій фовеозберігаючій методиці. Використовувалася 20% SF6 на 7 очах, та 15% С3F8 на 1 оці, хворі дотримувалися схиленого положення голови протягом 1 тижня. Коли через 1-2 місяця після операції було діагностовано незакриття ІРМ, на перших 2 очах була проведена ревізія вітреальної порожнини, після забарвлення ВММ встановлено, що площа макулорексісу адекватна діаметру розриву, макулорексіс не було збільшено, тільки застосована 15% С3F8 тампонада та пролонговане вимушене положення голови ще на 2-3 тижня. В решті 6 випадках виконувалася замісна газова тампонада 15% С3F8 (намагалися отримувати в вітреальній порожнині близько 95% об’єму газового пухиря) та теж пролонгували схилене положення голови. До- та після операції гострота зору визначалася за допомогою проектора знаків, діаметр ІРМ визначався на ОКТ сканах. Медіани величин гостроти зору, діаметр ІРМ до та після оперативних втручань порівнювали за критерієм Вілкоксона для пов’язаних вибірок. Результати. Вихідна максимально коригована гострота зору коливалася від 0,04 до 0,2, середня - 0,11 ((Median(Qlow-QUp) 0,07 - 0,17), спостерігалася еметропія на 3 очах, на 3-х очах міопія – 1,0D, на 2-х очах гіперметропія +2,0- +3,5D. Апікальний діаметр ІРМ – 375 ((Median(Qlow-QUp) 291 – 463,5) мкм, базальний діаметр ІРМ 920 ((Median(Qlow-QUp) 755,5 - 974,5) мкм. Через 1-2 місяці ІРМ не закрився, але ймовірно зменшилися: апікальний діаметр ІРМ 257 ((Median(Qlow-QUp) 145,5 – 300,5) мкм (р=0,012) та базальний діаметр ІРМ 649 ((Median(Qlow-QUp) 382,5 – 800) мкм (р=0,035), при цьому максимально коригована гострота зору теж дещо підвищилася до 0,25 ((Median(Qlow-QUp) 0,165 – 0,275) (р=0,012). Слід відзначити, що на ОКТ сканах зберігався набряк країв розриву в усіх випадках. Через 1 місяць після додаткової газової тампонаді та пролонгації вимушеного положення голови ІРМ закрився на всіх очах, що супроводжувалося подальшим підвищенням максимально коригованої гостроти зору до 0,45 ((Median(Qlow-QUp) 0,3 - 0,625) (р=0,013). Висновок. Пролонгація газової ендотампонади за допомогою замісної газової тампонади вітреальної рідини на 15% С3F8 є ефективної маніпуляцією при адекватній площі макулярного рексісу та дозволяє уникнути повторної вітректомії при ідіопатичних розривах макули, що не закрилися.