Оптимізація алгоритму оцінювання ефективності лікування амбліопії в пацієнтів з астигматизмом на підставі дослідження особливостей показників меридіональної гостроти зору як векторних величин

Abstract

Вступ. Асиметрії рефракції, пов’язані з астигматизмом, можуть бути причиною розвитку особливої форми амбліопії – меридіональної амбліопії (МА). МА проявляється порушеннями селективних механізмів обробки зорових стимулів під час розпізнавання контурів предметів певної орієнтації. Необхідно відмітити, що сучасний алгоритм обстеження пацієнтів з амбліопією не передбачає визначення показників меридіональної гостроти зору (МГЗ), саме тому не дає можливості виявити наявність МА й більш детально оцінити ефективність її лікування в пацієнтів з астигматизмом. Мета роботи – оптимізувати алгоритм оцінювання ефективності окремих і комплексних методів лікування амбліопії в пацієнтів з астигматизмом шляхом визначення особливостей змін меридіональної гостроти зору в ортогональних меридіанах сітківки як векторних показників Матеріал та методи. Обстежено 24 дитини (48 очей) у віці від 5 до 12 років із прямим простим і прямим складним гіперметропічним астигматизмом та амбліопією. Курс лікування, що включав ізольовано тренування акомодаційної здатності, і комплексний курс, під час якого були задіяні апаратні методики в поєднанні з тренуванням акомодаційної здатності. Лікування проводили одній групі пацієнтів із проміжком 3 місяці. Курс лікування становив 10 днів. Результати оцінювали шляхом аналізу змін інтегральної гостроти зору (ГЗ) за таблицями Сівцева й меридіональної сепарабельної гостроти зору (МСГЗ), котру визначали за спеціальною комп’ютерною програмою за оптотипами у вигляді кільця Ландольта. Результати. Доведено, що досліджувана група з однаковим видом астигматизму й амбліопією неоднорідна за особливостями асиметрій МСГЗ. У 16,65% досліджуваних показники МСГЗ в ортогональних меридіанах виявилися однаковими. Асиметрії МСГЗ, які можна розглядати як МА, виявлені на парних і ведучих очах у 83,35% пацієнтів. У підгрупі з асиметріями МСГЗ додатково визначено два різні кластери. В одному з них показники ГЗ в горизонтальному меридіані були вищими у 35,45% досліджуваних, а в іншому – нижче в 47,85% порівняно з МСГЗ у вертикальному меридіані. Після лікування середні значення МСГЗ у вертикальному й горизонтальному меридіанах в обох групах на парному та ведучому очах виявилися практично однаковими, що дає можливість зробити висновок про рівнозначну ефективність обох методів. Однак аналіз змін асиметрій МСГЗ як векторних показників виявив, що після лікування амбліопії шляхом тренування акомодаційної здатності усунення асиметрій МСГЗ досягнуто в 10,41%, а після комплексного лікування – у 18,75% пацієнтів з амбліопією та астигматизмом. Висновки. Оцінювання особливостей змін асиметрій ГЗ в ортогональних меридіанах сітківок як векторних показників дає змогу отримати принципово нову інформацію про стан сенсорних функцій у пацієнтів з амбліопією та більш вірогідно оцінити ефективність окремих і комплексних методів плеоптики як методів лікування МА.