Якість життя у пацієнтів з хворобою сухого ока та цукровим діабетом 2 типу

Abstract

Мета. Оцінити тяжкість хвороби сухого ока, її вплив на якість життя (OSDI) та ступінь пошкодження передньої поверхні ока у пацієнтів із ЦД2 у порівнянні з пацієнтами без діабету. Метод та матеріали. Дизайн дослідження включав дві групи: дослідну групу (n=46) – пацієнти з ЦД 2-го типу та ХСО (середній вік=63,8±6,7 років) та контрольну групу (n=26) – по віку та статі відповідали майже здоровим учасникам (середній вік=67,9±8,9 років). Критеріями виключення для обох груп були оперативні втручання на очах в анамнезі, наявне системне захворювання, яке вважається незалежним фактором ризику розвитку ХСО (синдром Шегрена, анкілозуючий спондиліт тощо) та використання очних крапель протягом 7 днів до дослідження. Переважна більшість пацієнтів із ЦД2 мали хороший глікемічний контроль (середнє значення HbA1c=7±07%, діапазон 5,6 – 9,0%). ХСО було діагностовано та оцінено за допомогою модифікаційної схеми оцінки тяжкості Міжнародної оперативної групи (схема оцінки тяжкості сухого ока), як рекомендовано DEWS (2007). Для оцінки тяжкості почервоніння кон’юнктиви використовували шкалу Ефрона та Оксфордську схему для фарбування рогівки/кон’юнктиви. Якість життя оцінювали за індексом захворювань поверхні очей – OSDI (Аллерган, Ірвін, Каліфорнія, США) відповідно до консенсусної рекомендації TFOS DEWS II. Цей опитувальник, який повідомляють пацієнти, є надійним і дійсним як для оцінки ХСО, так і для оцінки якості життя завдяки достатнім психометричним властивостям. Для аналізу даних використано статистичний пакет STATISTICA v.10.0 (StatSoft, США). Результати. В ході роботи було виявлено, що 54 % пацієнтів у досліджуваній групі страждали на легку ХСО за оцінкою OSDI; навпаки, 58% контрольної групи не відчували захворювання. Пацієнтів із тяжким перебігом ХСО не було. Діабетична нейропатія є потенційним фактором, що знижує чутливість рогівки, що може сприяти нижчому показнику OSDI у пацієнтів із тривалою тривалістю ЦД2 (медіана = 9 років, діапазон 1–27 років). Якість життя, пов’язана зі здоров’ям, значно відрізнялася в досліджуваній та контрольній групі (p=0,00000). Середній показник OSDI у дослідній групі становив 25,14±3 для пацієнтів із кератопатією та 19,3± 3,5 для тих, хто не мав пошкодження рогівки (p=0,000002). Близько 70% пацієнтів (32/46) у групі дослідження (підгрупа 2) мали суттєво різну середню оцінку OSDI порівняно з контрольною групою без кератопатії, що свідчить про нижчу якість життя у пацієнтів із ЦД2. На основі схеми DEWS (схема оцінки тяжкості сухого ока) 11 пацієнтів з контрольної групи не мали ХСО. Ступінь I було виявлено у 46% контрольної групи та 33% пацієнтів із ЦД2. ІІ ступінь виявлена переважно серед досліджуваної групи. Ми також виявили позитивну кореляцію між оцінкою OSDI та оцінкою DEWS (r=0,705; p=0,000000) у групі дослідження та негативну кореляцію з тестом Ширмера та пробою Норна. Фарбування рогівки/кон’юнктиви, оцінене за Оксфордською шкалою (схемою), показало, що переважна більшість пацієнтів з цукровим діабетом мали точкове забарвлення I ступеня (63%), 22% учасників мали ІІ ступінь і один пацієнт мав ерозії рогівки, що забарвлювались флуоресцеїном III ступеня. Для порівняння, у контрольній групі аномальне фарбування рогівки/кон’юнктиви, що дорівнює I ступеня, виявлено у 7,7% пацієнтів. 88,5% контрольної та 13% досліджуваної групи не мали патологічних картин, пов’язаних із почервонінням кон’юнктиви (р=0,0001). У 28 пацієнтів із ЦД2 (61%) і 3-х з групи контролю (11,5%) було діагностовано I ступінь за шкалою Ефрона (р=0,0078). ІІ ступінь спостерігалась у 24 % пацієнтів досліджуваної групи та ІІІ ступінь була у 1 пацієнта. Висновок. Хвороба сухого ока асоціюється з нижчою якістю життя пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з кератопатією та без неї порівняно зі здоровою контрольною групою.