Оцінка ризику прогресування вікової макулярної дегенерації початкової та проміжної стадії протягом 5 років

Abstract

Актуальність. Вікова макулярна дегенерація (ВМД) – прогресуюча нейродегенерація фоторецепторів, пігментного епітелію сітківки та мембрани Бруха, що призводить до втрати центрального зору з прогнозованою поширеністю у світі 288 мільйонів до 2040 року. Для нейропротекторного лікування на сьогодні обґрунтовані фотобіомодуляція (ФБМ), яка має протизапальну, антиоксидантну, нейропротекторну дію, а також нутрицевтики формули AREDS2 з омега-3 ПНЖК, вітаміном D та ресвератролом, які запобігають прогресуванню ВМД до пізньої стадії. Мета – оцінити ризик прогресування ВМД у пацієнтів з початковою/проміжною стадією, які протягом 5 років отримували курси ФБМ з постійним використанням нутрицевтики формули AREDS2 з омега-3 ПНЖК, вітаміном D та ресвератролом порівняно з контрольною групою. Методи. Обстежено 163 пацієнта (304 ока) з сухою формою ВМД. На 212 очах (70%) було діагностовано ранню стадію (AREDS1), а на 92 очах (30%) – проміжну (AREDS2) ВМД. В 1 групу увійшло 79 пацієнтів (149 очей), а в 2 групу – 84 пацієнта (155 очей). Всі пацієнти отримували курси ФБМ сітківки 1 раз/6 місяців. Пацієнти 1 групи постійно приймали нутрицевтик формули AREDS2 з омега-3 ПНЖК, вітаміном D та ресвератролом. В 2 (контрольній) групі пацієнти нерегулярно використовували різні вітамінні комплекси. Результати. Спостереження пацієнтів з початковою/проміжною ВМД через 5 років визначили, що показник МКГЗ в першій групі покращилася на 24% (в середньому на 0,09), в той час в другій - знизилася на 12% (в середньому на 0,07). Прогресування до наступної стадії ВМД за 5 років було відмічено у 61 (36%) пацієнтів першої групи та 114 (71%) пацієнтів другої групи (критерій χ2 з поправкою Йейтса дорівнює 39,09, p<0,001). В роботі визначений відносно сильний зв’язок за критерієм оцінки сили зв’язку між групою лікування та прогресуванням ВМД (нормоване значення коефіцієнта Пірсона 0.467). Проведений регресійний аналіз свідчив про наявність (p<0,001) значного зв’язку у пацієнтів які приймали на протязі спостереження нутрицевтик формули AREDS2 з омега-3 ПНЖК, вітаміном D та ресвератролом з віком, зі станом очного дна, центральною товщиною хоріоідеї та серцево-судинної патології (показник детермінації моделі регресії (R2 Nagelkerke 0.562). Далі була оцінено прогресування ВМД в залежності від визначених коваріат за допомоги згорткової нейронної мережі. Архітектура нейромережі (MLP 10-23-2) показала достатню продуктивність (66,09), контрольна продуктивність склала (70,83), а тестова - (71,43). Алгоритм навчання (BFGS 20) з функцією активності прихованих нейронів (Екпонента). Після побудови ROC-кривої, площа під неї склала AUC=0,881 (95% ВІ 0,73-0,82). Регресійна модель розрахунку ймовірності прогресування ВМД за 5 років визначила 3,24-кратне зниження відносного ризику (95% ДІ: 2,15- 4,79, p=0,000) прогресування ВМД ранньої та проміжної стадій у пацієнтів на тлі комплексного лікування курсами ФБМ з постійним прийомом нутрицевтика формули AREDS2 з омега-3 ПНЖК, вітаміном D та ресвератролом. Використання згорткової нейромережі визначило значну чутливість в точності прогнозу 83,1% (p<0,001) (чутливість 0,883, специфічність 0,746) після врахування віку пацієнта (p=0,007), стану очного дна (p=0,008), центральної товщини хоріоідеї (p=0,000) та наявності серцево-судинної патології (p=0,04). Висновки. Комплексне лікування курсами фотобіомодуляції з постійним прийомом нутрицевтика формули AREDS2 з омега-3 ПНЖК, вітаміном D та ресвератролом в 3,24-кратне знижує відносний ризик (95% ДІ: 2,15-4,79, p=0,000) прогресування ВМД ранньої та проміжної стадій протягом п’яти років, враховуючи в багатофакторній регресійній моделі Кокса вік пацієнта, зміни очного дна, центральну товщину хоріоідеї і наявність серцево-судинної патології.