ЕФЕКТИВНІСТЬ МОДИФІКОВАНОГО ПОЕТАПНОГО МЕТОДУ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПРОЛІФЕРАТИВНУ ДІАБЕТИЧНУ РЕТИНОПАТІЮ

Abstract

Актуальність. Діабетична ретинопатія (ДР) – одна з основних причин втрати зору у людей працездатного віку у розвинених країнах. Ризик інтраопераційних та післяопераційних геморагічних ускладнень при хірургічному лікуванні проліферативної ДР залишається на високому рівні. У наших попередніх дослідженнях була показана можливість модифікації поетапного методу хірургічного лікування хворих на проліферативну ДР, що полягає у застосуванні 1 мг афліберсепту перед вітректомією (ВЕ), що виявилося однаково ефективним порівняно із застосуванням стандартного дозування препарату (2,0 мг) за рахунок зниження частоти інтраопераційних геморагічних ускладнень і зменшення тривалості ВЕ. Мета. Оцінити ефективність модифікованого поетапного методу хірургічного лікування хворих на проліферативну ДР, що полягає в інтравітреальному введенні 1 мг афліберсепту з наступною ВЕ. Матеріал та методи. Під нашим спостереженням знаходилось 75 хворих (75 очей). На усіх 75 очах спостерігалася фіброваскулярна епіретинальна мембрана (ЕРМ) з вираженим проліферативним компонентом. Пацієнтів було розподілено на 3 групи. 1 група (31 око), цим пацієнтам проводилася тільки ВЕ, 2 група (17 очей) за 3 - 5 діб до ВЕ пацієнтам проводилася інтравітреальна ін'єкція 1,0 мг афліберсепту, 3 група (27 очей) за 3 - 5 діб до вітректомії пацієнтам проводилася інтравітреальна ін'єкція 2,0 мг афліберсепту. На 3-5 добу після інтравітреальної ін'єкції пацієнтам 2 та 3 групи було проведено трьохпортову 25g ВЕ. Ми оцінювали зміну гостроти зору (ГЗ), частоту розвитку транзиторних гемофтальмів у ранньому післяопераційному періоді (до 4 тижднів після ВЕ), через 2 та 6 місяців після ВЕ, а також розвиток регматогенного відшарування сітківки та рубеозу райдужної оболонки у ці ж терміни. Результати. Через 2 місяці після хірургічного втручання, середня ГЗ у контрольній групі змінилася з 0,04 до 0,05, що статистично не значимо (р=0,72), тоді як у групі 2, які отримували афліберсепт у дозі 1,0 мг ГЗ підвищилася статистично значуще від 0,10 до 0,20 (р=0,002), та в групі 3 відзначено ще більш суттєве підвищення ГЗ від 0,09 до 0,22 (р=0,0001). Таким чином, у групах хворих на проліферативну ДР із попереднім інтравітреальним введенням афліберсепту вже через 2 місяці після хірургічного втручання відмічено значне підвищення ГЗ на відміну від групи контролю. Через 6 місяців після ВЕ середня ГЗ у контрольній групі змінилася щодо вихідної з 0,04 до 0,10 (р=0,02). У групі 2 з 0,10 до 0,20 (р=0,001), групи 3 середня ОЗ змінилася від 0,09 до 0,26 (р=0,0001). Транзиторний гемофтальм у ранньому післяопераційному періоді в контрольній групі хворих відзначався значно частіше, ніж у групах після інтравітреального введення різних доз афліберсепту (1,0 мг та 2,0 мг) (р1-2=0,0003, р1-3=0,0004 ). З 10 очей контрольної групи на 4 очах (40 %) розвинувся транзиторний гемофтальм протягом 2-х місяців після ВЕ, тоді як у хворих 2 групи тільки на 2 очах з 17 (11,8%), у хворих 3 групи також тільки на 2 очах з 27 (7,4%) (р 1-2 = 0,09, р 1-3 = 0,017). Рубеоз райдужної оболонки через 2 місяці після хірургічного втручання не розвинувся в жодному випадку серед усіх 75 пацієнтів. Через 6 місяців після ВЕ рубеоз райдужної оболонки розвинувся на 5 (16,1%) очах контрольної групи. У групах із введенням афліберсепту рубеоз протягом 6 місяців не розвинувся в жодному з 44 випадків (р=0,02). Висновки. Модифікований поетапний метод хірургічного лікування, що полягає у застосуванні інтравітреальної ін'єкції 1,0 мг афліберсепту з наступною ВЕ, у пацієнтів з проліферативною ДР дозволяє досягти підвищення ГЗ через 2 та 6 місяців після операції, знизити частоту розвитку транзиторних гемофтальмів, знизити ризик розвитку рубеозу райдужної оболонки у віддаленому періоді (6 місяців) на 16% порівняно з вітректомією без попередньої антиангіогенної терапії.