Анти VEGF терапія при постгерпетичних неоваскуляризованих помутніннях рогівки

Abstract

Найбільш частою причиною розвитку сліпоти є офтальмогерпес, найчастіше викликаний вірусом простого герпесу (Herpes simplex virus, HSV). Імуно-опосередкованість захворювання сприяє рецидивуючому характеру перебігу. Одним із результатів рецидивуючих герпетичних процесів є неоваскуляризація (НВ) рогівки. Це пояснюється тим, що під впливом патологічних факторів баланс антиангіогенних та проангіогенних факторів може порушуватися, що може призводити до патологічного вростання судин у рогівку. Ці новостворені незрілі судини мають недостатню структурну організацію, підвищену проникність судинної стінки і можуть призводити до набряку строми рогівки, відкладення в ній ліпідів та розвитку помутнінь, а також сприяти розвитку імунної реакції. На сьогоднішній день фактор зростання ендотеліальних судин (VEGF) є ключовим медіатором ангіогенезу і служить основною терапевтичною мішенню в сучасних дослідженнях медикаментозного лікування патологічної васкуляризації. Препарати інгібіторів VEGF знаходять все більші патогенетично обґрунтовані показання для застосування при НВ рогівки, що є актуальною проблемою офтальмології. Мета: оцінити вплив субкон’юнктивальної анти-VEGF-терапії при постгерпетичних неоваскуляризованих помутніннях рогівки. Матеріал та методи. Під наглядом знаходилося 28 пацієнтів (28 очей) з результатом рецидивуючого герпетичного кератиту (РГК), викликаного Herpes simplex virus, HSV. Вік хворих від 28 до 64 років. При біомікроскопії визначалося васкуляризоване помутніння рогівки нерівномірної інтенсивності, що поширюється до глибоких шарів строми і займає від ½ до 2/3 площі рогівки. У всіх пацієнтів за класифікацією Azar (2006 р.) ступінь рогівкової НВ оцінювалася як 1, 2. За площею поширення судин у рогівці, у 20 пацієнтів спостерігалися поодинокі великі (до 50 мкм і більше), а також різного калібру судини, що займають до 1/4 її площі, у 8 пацієнтів - множинні новоутворені судини різного калібру, що займають 1/2 площі рогівки. Ін’єкція, інгібіторів VEGF, у дозі (2,5 мг, 0,1 мл розчину), проводилася субкон’юнктивально в 4-6 мм від лімбу, в проекції приводящої судини. Результати. 100% пацієнтів відзначали хорошу переносимість процедури субкон’юнктивального введення anti-VEGF. Біомікроскопічно через одну добу кон’юнктива в зоні введення була ареактивною, поверхня рогівки залишалася епітелізованою, зменшилася зона інвазії новоутворених судин у рогівку, калібр дрібних судин знизився. Через 14 діб спостерігали запустіння судин дрібного калібру, зменшення кількості судин середнього та великого калібру, резорбцію помутніння у стромі, зменшення зони інвазії новоутворених судин у рогівку, збільшення гостроти зору. Через 2 місяці у 16 пацієнтів оптичні функції і клінічний результат залишалися стабільними, у 12 пацієнтів була потрібна повторна процедура анти - VEGF - терапії. Висновки. Неоваскуляризація рогівки є потенційним ускладненням після РГК, що зумовлює доцільність заходів, спрямованих на її усунення. Субкон’юнктивальне застосування анти-VEGF-терапії при НВ рогівки у хворих з постгерпетичними помутніннями показало: безпеку, хорошу переносимість та ефективність методу, що виявлялося в запустінні судин дрібного калібру, зниженні на 1/2 діаметра та зменшенні кількості судин середнього та великого калібру, резорбцію помутніння строми рогівки, зменшення зони інвазії новоутворених судин у рогову оболонку, а також збільшення гостроти зору у всіх пацієнтів. Отримані результати дозволяють вважати, що анти-VEGF - терапія є перспективним, патогенетично обґрунтованим напрямком у сучасній офтальмології.